Феномен доктора Хауса. Правда і вимисел у серіалі про геніального діагноста - страница 9

Кадр із телесеріалу «Прискорена допомога».

У 2003 і 2005 роках в ефірі телеканалу «Росія» показували два сезони серіалу «Невідкладна допомога» (Неотложка), в якому будні бригади «швидкої» густо розбавлялися мелодрамою. Медична складова цих серіалів явно відсувалася на другий план, а чільне місце посідали складні взаємини в бригаді – пацієнти радше просто розбавляли мелодраматичний сюжет. У 2006 році на телеекранах з’явилася остання спроба зробити «Швидку допомогу» по-російському – серіал «Лікарська таємниця» (Врачебная тайна) на НТВ. Його творці, що вславилися тюремним серіалом «Зона», вирі шили і цей проект зроби ти в такій самій похмурій тональності: дія відбувається в провінційній обласній лікарні, серед лікарів часто трапляються циніки й покидьки, а пацієнти дуже реалістично страждають.

Кадр із серіалу «Лікарська таємниця».

Коли остаточно стало ясно, що формула успіху американської «Швидкої допомоги» вже не працює, продюсери нарешті вирішили звернути увагу на сучасніші західні серіали. На російському каналі СТС показали медичний серіал «Я лікую» (російська назва «Я лечу» має підтекст і не звучить так буквально, як її подає український переклад). За сюжетом студенти-медики старших курсів приходять на практику до хірургічного центру і вперше стикаються зі справжніми пацієнтами. З появою «Доктора Хауса» в Росії почалася робота над створенням аналогічного серіалу «Доктор Тирса». На головну роль запрошений Михайло Пореченков.

Михайло Пореченков в образі доктора Тирси на зйомках одноіменного серіалу.

В Україні медичних се ріалів, як і фільмів про лікарню, не знімали навіть за радянських часів. Хоча заради справедливості можна згадати п’єсу українського радянського драматурга Олександра Корнійчука «Платон Кречет» – про талановитого хірурга і його колег. Після приголомшливого успіху «House M. D.» в Україні на нашому телебаченні теж почали з’являтися телевізійні проекти з медичним ухилом, в яких реальні ситуації відтворюються за допомогою постановочних зйомок. Перший проект із цієї серії називається «Справжні лікарі».

Відомий український письменник-детективіст і за су місництвом лікар-хірург з Тернопільщини Олексій Волков зробив спробу повторити успіх американської «Швидкої допомоги» і перенести на телеекран будні звичайної української районної лікарні. Твір «Лікарня на безлюдді» писався як сценарій, але, на жаль, так і не отримав свого екранного втілення, а як роман був виданий у нас 2007 року. Отож книжку Волкова про буття державної лікарні в містечку Тачанові всі охочі мали змогу прочитати на півтора роки раніше, ніж в Україні показали «Доктора Хауса». Поки що це єдина спроба створити літературну основу для медичного серіалу на питомо українському матеріалі.

Готуючись утілити в життя свою ідею медичного детективу, Девід Шор збирався, з одного боку, врахувати півстолітній досвід створення медичних серіалів на американському телебаченні, а з іншого – показати принципово нову історію, ніби перекреслюючи бачення позитивного героя такої розповіді, котре існувало дотепер. Правильні, праведні, охайно вбрані, вони навіть у найдраматичніші моменти, коли хворий спливає кров’ю на каталці, зберігають бездоганну чистоту білих накрохмалених халатів. Всі ці красені-лікарі на зразок Дага Росса та його колег по «Швидкій допомозі» вже не задовольняли запитів самого Шора. А головне – гламурні лікарі, як і взагалі – будь-які чистенькі персонажі-білоручки, вже не відповідали уявленням глядача про позитивного героя.