Карантинное стаккато. Стихи, рассказы, вірші - страница 5

Надежда ведь громче чем эхо беды!

Юрий Токарь, фото Елены Кравченко, 24 апреля 2020

***

Меняются флаги, и страны, и лица,

А дереву хочется счастья напиться,

Ему ещё жить, расцветая весною

Над чьей-то поднявшейся, вдруг, головою,

Мерцанию звёзд отвечать шевеленьем,

Ценя бесконечную хрупкость мгновений,

Оно, укрепившись корнями, умеет

Считать, что не вечными будут потери.

Конечно, зелёные листья увянут,

Но путников радовать не перестнут

Стремление к свету и шелест надежды,

Которая так же наивна, как прежде.

Пусть жизнь торжествует по воле Всевышней,

И смотрят на небо деревья и крыши,

Для Бога и веры границ не бывает,

Душа и желанья в туманах не тают.

Юрий Токарь, фото Елены Кравченко, 25 апреля 2020

***

Щось мало твоїх стало фоток у «Неті»,

А втім, це, звичайно, не є головним.

Душа, що невидима, – гавань поетів,

Хоч море, що поряд, буває і злим.

Та прикро коли кораблі загадкові

В омані туманів здаються добром,

А правда, вона – не у кожному слові!

І парус, чи зможе змиритись з веслом?

Казки, безумовно, чарують з дитинства,

Бо хочеться вірити вигадкам снів.

Той острів насправді чи тільки наснився,

Який твоє серце, зрадівши, зустрів?

Юрій Токар, 08 серпня 2019

***

Ми різні, занадто сьогодні ми різні,

Багато маленьких в країні князьків.

Мабуть, об'єднатись, тепер вже запізно,

Аби, навіть, хтось дуже це захотів.

А дзвоники зранку лунали по школах,

Останні, святкові але не в усіх.

І біля столиці накреслене коло,

Де тиждень тому діти сповнились втіх.

Канікули там, у недбалому колі,

Неначе країна у нас не одна ！

Розломи в надіях, і, навіть, у долі,

Держава собі наробила сама.

Прислів'я, дзеркально відтворює душу,

Про гетьманів трьох і про двох козаків.

І я, безумовно, це визнати мушу, —

Нам треба розумних та добрих царів.

Юрій Токар, 31 травня 2019

***

Примусити, мову любити, не можна,

Принизити іншу, – пройтись по собі.

Брехати з екранів навчились безбожно,

Всі ті, кому скажем на виборах: «НІ» ！

Для мене російська і рідна, і мила,

Бо мама покійна так вчила мене.

А мама все добре душою любила,

І вірила: зло все-одно промине.

Не можна насиллям створити добробут,

Нацизм не властивий цій добрій землі.