Муха на ветровом стекле - страница 8

… Телевизор шипит серым экраном, пачка от сигарет – пустая… Вспомнил про коньяк в шкафчике и дернул с полстакана прямо из горлышка, а потом долил в бутылку чай и поставил назад, чтобы жена сразу не обнаружила подмену. В голове зашумело, колесики завертелись и вытащили на гора давно забытое…

… Черт, проведать бы бабушку, пока не поздно… Последний раз осенью гостевал… Правда, на той неделе звонил узнать, что там и как… «Приїдеш мене ховати», – відповіла старенька з сумом. «Та ви таке вже років сорок кажете… Поживіть ще».

… Бабуся, бабуся… Жінка, яка подарувала йому щасливе сільське дитинство.

… Якось витягла зі скрині своє злежане плаття і чистий фартушок. Потім вимивши замурзаний писок онука, наказала вдягнутися у парадне і повела «в собраніє». Це так на селі називаються збори, де співають псалми, які стара ретельно записує в зошит. Сірий товстий шорсткий зошит. Бабуся і вивчилася грамоті винятково переписуючи псалми. Як-от:

Пророка Аввакума!

Горе мне! Ибо со мною теперь как – по убор собрание летнихъ плодовъ, как по уборке винограда: ни одной ягоды для еды, ни спелаго плода, котораго желаетъ душа моя…

Не встигли до собранія зайти, як тіточки затягли:

Дивно… Українське село, «хрущі над вишнями гудуть», а тут жіночки у біленьких хусточках із блакитними візерунками співають не про широке могутнє Дніпро, над яким село шикарно розляглося, а про якесь озеро Генісаретське, про яке жодна з них не має уяви.

Малого спочатку занудило, та згодом знайшов собі справу.

… будем как озеро Генисаретское с чистой и светлой водой…. – співають жіночки, стоячи на колінах і склавши руки на грудях…

… а тут об'єкт – вузлики на фартушках. Смик за один мотузочок! І вузлик чарівно розв'язується. Бабуся мабуть відчула послаблення у попереку та дарма…

… образ святой ныне он духом своим посильяеца в наших счастливых сердцах…

Поки доспівали, тямущий внучок встиг розв'язати майже всі вузлики.

– Уляно… – докірливо захитала головою господиня…

Позапинавши фартушки, селянки затягли «Сиротку», яку бабуся частенько співала вечорами. І вмить уява вималювала велике старосвітське ліжко з високими металевими бильцями, з якого лунає…

А ще історія, як він вчив курчат плавати у бочці з водою! І сміх, і гріх…

А бабуся… Поховала вже всіх своїх дітей, а сама бігає, хоч би що. Доглядає за нею двоюрідна племінниця тітка Марфа, яка живе через паркан. Або навпаки… Здається, бабуся доглядає за двоюрідною племінницею. Треба б поїхати та пересвідчитись, хто там кого пильнує.

Обов'язково поїде… Обов'язково…

От лише трохи розбереться зі своїм заплутаним життям…

«По коридору шаркали шаги. Вошла старуха, в руке она держала ночной горшок».

После долгих качаний с боку на бок, кашлянья и сопения Таська наконец-то выползла из-под цветастого стеганого одеяла и неспешно зашаркала в сторону кухни. Такой вот эпиграф дня…