Іліада - страница 15

575] Лиш спостеріг Евріпіл, осяйливий син Евемона, 576] Як пригнітили Еанта списи незліченні і стріли, 577] Кинувся, став біля нього й, блискучого списа метнувши, 578] Апісаона убив Фавсіада, керманича люду, , 579] Вціливши під перепону в печінку й розслабивши м'язи. 580] Скочив до нього тоді Евріпіл і став зброю знімати. 581] Як спостеріг Александр боговидий, що той вже знімає 582] З Апісаонових пліч бойовий обладунок, відразу 583] На Евріпіла націлив свій лук і в стегно його праве 584] Ранив стрілою; тростина, зламавшись, обтяжила тіло. 585] Швидко, щоб смерті уникнуть, до друзів в юрбу відступив він 586] І заволав на весь голос, щоб всім було чути данаям:

587] «Друзі мої, аргеїв вожді і порадники мудрі! 588] Станьте лицем до троян і Еанта від згубної днини 589] Обороніть! Весь засипаний стрілами він, і боюсь я, – 590] Не врятуватись йому із бурхливого бою. Ставайте 591] В поміч Еанту великому всі, Теламонія сину».

592] Ранений так їм кричав Евріпіл, і, його оточивши 593] Та до плечей нахиливши щити, зупинились ахеї, 594] Вгору піднявши списи. Еант підійшов до них близько, 595] З товаришами з'єднався і, ставши, назад обернувся.

596] Так вони бились, немовби пожару палала заграва. 597] Нестора з полум'я бою Нелеєві винесли коні, 598] Потом умиті, – людського він віз вожая Махаона. 599] Глянувши, їх упізнав богосвітлий Ахілл прудконогий, – 600] Він на кормі корабля місткого стояв і дивився 601] На безпорадних ахеїв, що з бою безладно тікали. 602] От до Патрокла, товариша свого, тоді він озвався 603] Й крикнув йому з корабля. Почув його той і з намету 604] Вийшов, немовби Арей, – то був його лиха початок. 605] Перший озвався до нього Менойтів син нездоланний:

606] «Нащо ти кличеш, Ахілле, мене? Чого тобі треба?» 607] Відповідаючи, мовив до нього Ахілл прудконогий:

608] «О богосвітлий сину Менойтів, улюблений серцем! 609] Певен я, що, до колін моїх нині припавши, ахеї 610] Будуть благать мене: скрута на них насуває нестерпна. 611] От що, Патрокле, Зевсові любий, іди та дізнайся 612] В Нестора, хто це поранений той, що він з бою вивозить. 613] Зовсім-бо схожий, іззаду здалось мені, він з Махаоном,

614] Сином Асклепія, – мужа в обличчя не встиг я побачить, 615] Коні його прудконогі стрілою повз мене промчали».

616] Так він промовив, Патрокл послухався любого друга 617] Й до кораблів і наметів ахейських кинувся бігти.

618] Ті ж до наметів Нелеєвих вже добулися тим часом 619] І з колісниці своєї на землю зійшли многоплідну, 620] Еврімедонт же, старого слуга, устиг уже й коней 621] Випрягти. Стали на березі моря вони проти вітру 622] Піт на хітонах сушити своїх, а тоді до намету 623] Разом обоє зайшли й посідали у кріслах вигідних, 624] їм пишнокоса напій готувать почала Гекамеда, – 625] Тож на Тенеді, коли було взято цей острів Ахіллом, 626] Нестор одержав її, Арсіноя відважного доньку, 627] В дар від ахеїв за те, що порадами всіх перевищив. 628] Спершу поставила стіл перед ними вона дуже гарний, 629] Із темно-синіми ніжками, струганий рівно, й на ньому – 630] В мідному блюді закуску до того напою – цибулі, 631] Жовтого меду й священного борошна ячного досить. 632] Келих чудовий дала їм, то Нестор привіз його з дому, 633] Золотом весь поцвяхований, мав на собі він чотири 634] Вушка, й при кожнім мов зерна клювали по двійко голубок, 635] З золота кутих; глибокі два дна було в келесі тому. 636] Кожен його по столі ледь-ледь пересунути міг би, 637] Повен вина, та легко старий піднімав його Нестор. 638] Дівчина та, до богині подібна, прамиейського вливши 639] В келих вина, натерла козиного сиру на»мідній 640] Терці і білого борошна ячного ще домішала. 641] Приготувавши напій, їх пити вона запросила. 642] А як питвом прохолодним жагу вони вже вдовольнили, 643] В щирих розмови словах почали утішатись взаємно. 644] Раптом у дверях з'явився Патрокл, на безсмертного схожий. 645] Щойно зустрів його старець, із крісла підвівся ясного, 646] Й, взявши за руку, веде, і запрошує гостя сідати. 647] Але одмовивсь Патрокл і так йому став говорити: