Націоналізм як основа збереження та розвитку націй - страница 15

Наше суспільство пильно контролюється силами світового імперіалізму і його наукове забезпечення у спотвореному вигляді доноситься постійно до кожного з нас. Важко не піддатися такому маніпулюванню нашою свідомістю. Політичної нації без етнічної нації не існує. Речі потрібно називати своїми іменами. Якщо в державне утворення входить декілька націй, то у політичному визначенні це матиме назву як міжнаціональне об’єднання, тобто конгломерат націй. Називати це об’єднання політичною нацією є спотворенням дійсності. Найвища ступінь політичної організації нації – це створення національної держави, що має визначення як політична нація.

Називати конгломерат різних націй політичною нацією – це міф, у який нас заставляють повірити. Тобто, нація, яка розбудовує національну державу або перебуває на шляху її створення і є політичною нацією. Не опираючись на фундаментальні наукові дослідження, не можна формулювати теоретичні концепції розвитку людства, бо часто вони суперечать законам розвитку живої матерії, і наслідки, наприклад, глобалізації для майбутнього людства можуть бути катастрофічними.

Саме тому велику увагу при формулюванні ідеологічних та світоглядних основ націоналізму, необхідно приділити вивченню біологічного напрямку. Доказова база, що міститься в наукових дослідженнях генетиків та біологів, частково викладена в останньому розділі. Термін «націоналізм» (nationalismus) запропонував Йоганн Готфрід Гердер наприкінці 1770-х років. Але саме явище націоналізму з’явилося тоді, коли з’явилися різні популяції людини і це вимагало певної урегульованості між ними для забезпечення умов життя кожного виду, поміж людського різноманіття. Націоналізм – це явище збереження природного розвитку людства. А націоналіст, відповідно – це людина з усвідомленням потреби збереження природного розвитку людства.

Чому досі не існує наукового цілісного визначення націоналізму? У всі часи, відколи існує людська цивілізація, завжди була конкуренція між двома світоглядами, між двома кардинально різними ідеологічними баченнями розвитку людства – націоналізмом і імперіалізмом, хоч слів таких у природі ще не існувало. Імперіалізм – це паразитарна форма існування суспільства, яка уособлює рабство, неволю, колонізацію, наживу, грабунок, приниження, нерівність, війну, захоплення, нищення націй, їх самобутність та ідентичність. Імперіалізм, маскуючи свою злочинну природу, набув нових прихованих закамуфльованих форм, таких як глобалізм, космополітизм, глокалізм, мультикультуризм тощо.

Глобалізм та глокалізм – нові, приховані форми імперіалізму. Це визначення підходить як космополітичному світогляду, який спрямовує рух людства у пошуку начебто ефективних шляхів існування та виживання, так і відповідає послідовній антинаціональній політиці великого капіталу, щоб сфальшувати або применшити суть націй як природну основу розвитку людства. Щоб обґрунтувати нашу позицію і сформулювати основні проблеми, що виникають в аналізі процесів міжнародних та міжнаціональних відносин, які заходять в суперечність з природними основами розвитку живої матерії та ведуть в глухий кут, для повноти охоплення та розуміння висловлених нами думок, зупинимося на визначенні поняття «нація» та «націоналізм».

Ми спробували синтезувати основні тлумачення поняття «нація», яке найчастіше чуємо і читаємо. Це історична спільнота людей, яка має такі ознаки: нація виникає на основі одного етнічного складу (етносу, популяції), що вказує на її витоки з якоїсь раси. Нація, етнос, популяція – природне утворення. Ознаками етносу є, насамперед, спільність походження (морфологічні, фізіологічні особливості), мова, ментальність, самосвідомість, єдині звичаї, традиції, історія тощо; – спільність психологічних ознак, які виступають під загальною назвою «національний характер». Останній формується в процесі спільної діяльності людей; – територіальна спільність, тобто кожна нація має свою чітко окреслену етнічну територію. Спільна територія консолідує націю, і навпаки, втрата території спричиняє втрату єднання та живучості нації; – значну роль у формуванні нації відіграють такі фактори, як спільна мова, традиції, звичаї, обряди та культура в цілому. Нація має лише одну мову. Специфічна культура, тобто культура лише певного народу передається з покоління в покоління, завдяки чому можна визначити загальнокультурні цінності будь-якої нації; – спільність економічного життя. Економічні зв’язки єднають людей, сприяють формуванню самосвідомості нації.