Гільмар. Ух! Ух!
Лона. «Ух!» Та це ж… (Звертаючись до інших і вказуючи пальцем на Гільмара.) Він усе ще тут швендяє та ухає?
Гільмар. Я не швендяю, я лікуюсь…
Рерлун. Гм, добродійко, я не думаю…
Лона (побачивши Улафа). Це твій, Бетті? Дай-но лапу, хлопче! Чи ти боїшся своєї старої, бридкої тітки?
Рерлун (беручи книгу під пахву). Я не думаю, добродійки, щоб у нас був сьогодні настрій продовжувати нашу роботу. Але ж завтра ми знову зберемось?
Лона (в той час, як сторонні дами підводяться і прощаються). Гаразд, зберемось. Буду обов'язково.
Рерлун. Ви?… Дозвольте запитати, добродійко, що ви збираєтесь робити в нашому гуртку?
Лона. Провітрити його, пане пастор!
Там же.
Бетті сидить сама біля робочого столу і шиє. Трохи згодом з правого боку входить Бернік, у капелюсі і рукавичках, з палицею в руці.
Бетті. Ти вже повернувся, Карстене?
Если вам понравилась книга, поддержите автора, купив полную версию по ссылке ниже.
Продолжить чтение
