На дисплеї світився незнайомий номер. Я готова була натиснути на «скинути», але було пізно. Мій порив ніжності все одно вже захлинувся, обірвався, залишивши після себе ніяковість і незручність. Зціпивши зуби, не дивлячись на Сема, я відповіла на дзвінок.
– Алло.
– Це Дар’я Лебедєва? – запитав на тому кінці хрипкий незнайомий голос.
– Так…
– Я Міша. Ви мені залишили свій номер…
Я зрозуміла, що не впізнала його. Я зрозуміла, що геть про нього забула – про хлопця, якому залишилося жити кілька годин, якщо ми не піймаємо його Тінь.
Людський егоїзм не має меж. Я дуже впала у власних очах, але ще більше мене налякав його голос. У ньому чувся смертельний, безмежний жах.
– Зі мною, – хрипко говорив Міша, – я не розумію, що відбувається. Я не знаю, що мені робити. Я…
– Зрозуміла, – сказала я швидко. – Продиктуй адресу, я приїду негайно.
На останні гроші я піймала «шахід-таксі». З машини передзвонила Піплу. Той сприйняв новину цілком спокійно:
– Скоріше за все, ти йому ніяк не допоможеш – Тінь заникалась і вийде тільки завтра.
– А якщо не вийде?
– Та де вона дінеться… Головне, щоб хлопець з переляку не наробив дурниць. Що природніше поводитиметься жертва – то більша ймовірність, що Тінь підбереться ближче.
У темряві я не знайшла б Мішин під’їзд, якби він не чекав мене на лаві. Було вже пізно, далеко за північ, і якось дивно тихо. Міша здавався страшенно пригніченим:
– Знаєш, я, напевно, дарма тебе потривожив. Вибач, будь ласка…
– Недарма, – я твердо подивилася йому в очі. – Відбувається щось дивне, так?
Він вагався.
– Скажи мені! – благально попросила я. – Я ж не просто так дала тобі свій номер! Значить, можу допомогти!
Він нарешті наважився:
– Ходімо…
Я мовчки піднялася за ним сходами. Квартира, як і сказав Піпл, була під номером сорок один.
– Лера спить, – сказав Міша, причинивши кухонні двері. Це означало: «Вибач, мені дуже ніяково, але ми не повинні шуміти. Мене мучить невідомий кошмар, але я не стану будити свою дівчину, її не можна турбувати. Я на своїй кухні поводитимусь, як злодій, аби вона не ревнувала. Я знаю, на що це схоже, але я не маю часу щось міняти».
Если вам понравилась книга, поддержите автора, купив полную версию по ссылке ниже.
Продолжить чтение
