– Мудровано говориш, – усміхнулася стара. Вона мало що зрозуміла зі сказаного Лисицею, але те, що говорила та щось варте уваги, все ж збагнула. – Так що зробити потрібно?
– Все дуже просто, – посміхалася Лиса. – Я тут у твоїх книгах читала, що є заклинання виклику привидів. Так от, якщо з болота викликати кілька привидів і…
– І напустити їх на паровозиків! – схопилася Баба-Яга. – Нехай вони їх розполохають і розженуть все це депо.
– Можна було б і так зробити, – зупинила її Лиса. – Але паровозики швидко збагнуть, що до чого і все повернеться назад. Та й прямолінійно якось це. Тут потрібен більш витончений підхід.
– Це який же? – не зрозуміла Баба-Яга.
– Ми проведемо обряд, – пояснювала Лиса. – Викличемо кілька духів паровозів, що лежать в болоті, розповімо їм, мовляв, хотіли визволити всіх, та сил у нас не вистачає. І попросимо їх з'їздити в сусіднє депо, покликати на допомогу паровозика на ім’я Чу-Чухін.
– А вони розкажуть що від нас і Чу-Чухін не захоче їхати … – прокаркала стара, вічно в усьому сумніваючись.
– Що така ймовірність існує, я не виключаю, – продовжувала між тим Лиса. – Але ми їх попередимо, щоб не згадували про нас в розмові з ним. Тому що він паровоз гордий і якщо його покличемо на допомогу ми, то він може образитися і не поїхати.
– А коли він приїде до нас, то ми вже його-то в піч на цей раз затолкаємо! – потирає руки Баба-Яга. Вперше в цей день у неї був гарний настрій.
– Саме то! – хитро посміхнулася їй Лиса.
***
Того вечора вогонь розгорівся, лише перша зірка з'явилася на небосхилі. Сонце ще остаточно не село і тому заграва костра перекривало навіть сонячне світло.
Сушняк, болотні трави, деревне вугілля, за який відповідав кіт Чорниш, горіли яскравим вогнем, складені певним чином посеред галявини. Дерева, лише углядівши перші язики полум'я, постаралися прибрати свої гілки подалі, а деякі навіть відійшли в сторону.
Навколо вогню метушилася Баба-Яга, то підкидаючи щось у вогонь, то підливаючи різнокольорові рідини-настоянки і весь час читала якісь заклинання. Цими заклинаннями вона розполошила всю живність, що жила поблизу, кіт Персик голосно шепотів і гарчав, зігнувши спину дугою, а Чорниш, як кіт розумна, і в цей раз постарався десь сховатися да перечекати все це дійство.
Десь ближче до півночі, коли вогонь хоч і став дещо стихати, але, здавалося, його жар весь змістився вниз, утворивши щільну вогненну кулю, лісом поповз дивний туман. Він починався біля самого вогню, звідти рухався у бік болота, розповзаючись попутно по сторонах і там, змішуючись з болотним туманом, утворював масу що світилася, під діями якої поверхня болота починала хвилюватися. Спочатку легко, з невеликими сплесками, болото ознаменувалося рухом. У рух прийшов весь вміст болота – заскрипіли поховані паровози, затріщали своїми іржавими частинами, вдарялися і терлися бортами, болотна маса, сіра і непроглядна, захиталася з боку в бік, а на її поверхні пішли величезні хвилі, що вихлюпувалися на десятки метрів у ліс.
Земля затремтіла, болото завирувало, піднявся вітер, що почав складатися у смерч над самою поверхнею і ламати дерева.
Деякі дерева впали в болото, де їх тут же поглинула безодня, решта кинулися на втік, подібно іншим лісовим мешканцям.
Дерева скупчилися, наскільки могли, подалі від самого епіцентру, утворивши навколо нього смугу порожнечі. І ось з цього всього, під завивання вітру і тремтіння землі, з глибини воронки, що утворилася по центру болота, вилетів наверх паровозик.
