Епоха слави і надії - страница 33



– Згоден, – клацнув язиком Лангре. – Треба прийняти життя як воно є, без зайвої драми цінувати кожен момент, і приймати все з вдячністю, навіть тяжкі випробування. Адже і в складних життєвих моментах можна знайти опору для майбутніх звершень і внутрішнього щастя. Кожна людина може стати рішенням якоїсь проблеми.

Лангре, що побачив життя , явно знав про що говорив. Стефан же здивовано округлив очі, поняття не маючи, що і думати.

– Ти теж вирішення чиєїсь проблеми, – помітивши його замішання, пояснив Лангре. – Твоя посмішка, твоя любов, твоя сила. Може, вони і не потрібні всім і кожному, але хтось точно їх прагне. Все це може здаватися тобі даремним, але інша людина може думати зовсім інакше. Вона знайде в них свій порятунок і підтримку. Ти можеш навіть не дізнатися про це, але… Алекс Крамер сказав одну дуже мудру фразу – "Зрозуміти самовбивць може лише той, хто побував на їхньому місці"…

– Існує кілька теорій, чому люди все ж наважуються звести рахунки з життям, – вирішив розвинути тему Стажер – найпопулярніша, до неї я найбільше схиляюся – психологічна. Є так звана "тріада самовбивці". Це бажання вбити, бажання бути вбитим і бажання померти.

Вони неквапливо вийшли з будинку. На вулиці Лангре підпалив цигарку, це йому хотілося зробити ще в особняку. Стефан заправив електронку. Палити йому не особливо хотілося, швидше так – за компанію.

– Треба їхати до художника в психлікарню, – зробивши перше затягування, сказав він і опустився на всіяні листям сходинки в головного входу.

– Цей Крамер не художник, – поправив його Лангре. – Хтось хоче, щоб ми так думали, але це неправда. Ти не звернув уваги на замітки Алекса, які він залишив на полях газети? Почерк не співпадає з тим, що на картинах. Не помітив, що в будинку немає ні фарб, ні пензлів, ні полотен?

Несподівано в двір в'їхав фургон, голосно скрипнув гальмами. Лангре встиг помітити лише водія в масці і спрямоване на них дуло пістолета. Загартований роками роботи, він відреагував блискавично – йому вистачило кількох секунд, щоб підскочити до Стажера і штовхнути того на сходинки, прикриваючи від кулі власним тілом. Стефан встиг лише здивовано ахнути. Лангре сіпнувся від кулі, що потрапила в спину, і хворобливо поморщився. Добре, що навіть в останній робочий день він не став зраджувати своїм звичкам і надів бронежилет.

Синяк звичайно буде знатний, але в цілому він залишиться неушкоджений. Якщо звичайно стрільцю не закортить продірявити йому і голову. Лангре зі стогоном перекотився на спину. Стажер тут же схопився на ноги, швидким рухом дістав з портупеї пістолет, зробив кілька пострілів, цілячись то у водія, який вже почав розгортати фургон, збираючись вшитися, то по колесам автомобіля. Постріли виявилися вдалими – машина, сіпнувшись, зупинилася.

Тримаючи пістолет напоготові, Стажер повільно підійшов до водійських дверей і опустив зброю. Хвилюватися вже було нічого – в голові стрільця зяяла діра. Сам Стефан в голову не цілився, судячи з усього, водій застрелив себе сам. Лангре мовчки, зняв з мерця маску і здивовано підкинув брови, дізнавшись в нім зниклого Арт – дилера.

– Нічого тут не чіпай, викликай експертів. Відбитки і інше залиш їм, це їх робота. Краще йди, збери всі гільзи, – почав керувати Лангре. Багажник фургона був відкритий, як у пікапа, і він помітив там кілька картин – неякісних реплік Крамера. – Після смерті художника, вартість його робіт зростає в рази. – Неголосно пробурмотів він собі під ніс.