540] Так же билися й інші, і гамір зчинився невгасний. 541] На Афарея Еней тоді кинувсь, Калетора сина, 542] Й ратищем гострим пройняв йому горло, як той обернувся. 543] Голову набік схилив він, і щит із шоломом на землю 544] Раптом упали, і смерть душогубна його огорнула. 545] А Антілох, спостерігши, що задом Тоон повернувся, 546] Скочив і, списом ударивши в спину, розсік йому жилу, 547] Що, по хребту пробігаючи, карка самого сягає. 548] Враз розсік він її, і навзнак упав той на землю, 549] В порох, обидві руки до своїх простягаючи друзів. 550] Скочив тоді Антілох і знімати з плечей його зброю 551] Став озираючись. Раптом його оточивши, трояни 552] В щит його били широкий, барвистий, але не здолали 553] Ніжного тіла в бійця Антілоха нещадною міддю 554] Навіть дряпнуть. Посейдон-бо, землі потрясатель, над любим 555] Несторідом чував і від стріл боронив його гострих. 556] Від ворогів не тримався далеко, але поміж ними 557] Він обертавсь, і не був його спис непорушним, всечасно 558] Ним потрясав він, лише у думках намічаючи власних, 559] Чи віддаля ним метнути, чи краще ударити зблизька.
560] Поки він так міркував, його серед юрми помітив 561] Асіїв син Адамант і в щит його гострою міддю, 562] Близько підбігши, ударив. Та ратища вістря знесилив 563] Сам Посейдон темнокудрий, бійцеві життя захистивши. 564] Наче жердина обсмалена, списа того половина 565] В щит Антілоха вп'ялась, а друга упала на землю. 566] Швидко од друзів одбіг Адамант, уникаючи смерті. 567] Та Меріон наздогнав його й списом в те місце між пупом 568] І соромітними ранив частинами, де для бездольних
569] Смертних Арей себе найболячіше дає відчувати. 570] Списом туди він ударив. Подавшись за ратищем слідом, 571] Кидався він, наче бик, що, у горах його наздогнавши, 572] Путами в'яжуть мерщій пастухи і силою гонять. 573] Пройнятий списом, так кидавсь і він, але тільки недовго, 574] Поки герой Меріон, підійшовши, не вихопив раптом 575] Списа із тіла його, і тьма йому очі окрила.
576] В час той Гелен Деїпіра ударив у скроню фракійським 577] Довгим мечем і шолом з голови його збив конегривий. 578] Впав той на землю шолом, забряжчавши, і хтось із ахеїв 579] Перехопив його враз, як у воїв між ніг він котився. 580] А Деїпірові ніч безпросвітна вже очі окрила.
581] Та гучномовного жаль охопив Менелая Атріда. 582] З криком погрозливим вийшов він проти Гелена-героя, 583] Списом махаючи гострим. А той натягнув свого лука. 584] Щойно зійшлися вони, й цей загостреним ратищем кинув 585] Прямо на ворога, той же у нього – із лука стрілою. 586] Спершу попав Пріамід Менелаєві в груди стрілою, 587] В панцир опуклий, та зразу ж гіркеє відскочило вістря, 588] Як на просторім току від віял стрибають широких 589] Темно-смагляві боби чи горох, коли їх молотник 590] З розмахом кидає дужим під вітру шумливе дихання, – 591] Так від броні Менелая, повитого славою мужа, 592] Брязнувши тільки, далеко гіркеє відскочило вістря. 593] А гучномовного гострений спис Менелая Атріда 594] Руку Гелена пробив, що тримав у ній точений лук свій, 595] І прип'яло її міцно до лука тим мідяним списом. 596] Швидко до друзів одбіг тоді він, уникаючи смерті, 597] Звісивши руку, й за нею тягнув ясенового списа. 598] Великодушний тоді Агенор із руки його вирвав 599] І обв'язав йому пращею руку, з овечої шерсті 600] Звитою, – мав її завжди супутник керманича люду.
