Троица – важный религиозный праздник, но многие обычаи, связанные с ним, возносят красоту весеннего буйства природы. Неделя перед Троицей называлась зелёной. В четверг усi вставали опiвночи, мати мила усiм голови. Завжди запарювали різні трави: любисток, м’яту, замість мила використовували дерев’яний попіл (золу) – цидили його через сито и получали щелочную воду, якою добре мити голову. Коси у всіх були роскішні, довгі та густі. Це була велика морока для Параски. Але вона завжди старалась слідкувати, щоб її дівчата були гарні. Старшi: Вустя, Софiя, Харитина, Мотря та Настя одягали те, що у них було найкраще, та йшли до лiсу, де збиралась уся молодь.
Ярина те ж увязалась за старшими. Вустя на неї прицикнула:
– Ярина, ти ще мала, іди гусей пасти!
Ярина повернулась, та не дуже послухала старшу сестру, бо було цікаво подівитись, що там буде.
Молодь всю дорогу спiвала пiснi. По дорозi пiдходили дiвчата з усього села.У лiсi збирався великий гурт. Вони плили з берези вінки, водили хороводи:
Если вам понравилась книга, поддержите автора, купив полную версию по ссылке ниже.
Продолжить чтение
