Не опускаючи очей… - страница 20
Щоб нарекла своїм ти сином.
…Зерном достигнуть в колоску,
Повірить правді, що не гнеться,
А кривду в темному кутку
Спалить багаттям свого серця!
МІЙ БІЛЬ
Кияни, – запитать доречно, —
Чого ви нагло продались,
За жменю цукру, жменю гречки
Зігнули ноги, впали ниць?
Нікчемний лик в коштовній рамі —
А правда висохла до дна.
Між православних божих храмів
Вертепи править сатана.
Ганьбою кожен день облито,
Лиш вікна дивляться сумні.
І мову, схожу на молитву,
Обслинили вуста брехні.
Нема нічого, крім омани.
Де гордість, що була колись?..
Кияни, землячки-кияни,
Чого ви нагло продались?
БАГАТІЙ
Жив багатій – палац хороший.
Несли йому із міст та сіл.
Зсипались липкуваті гроші
Йому в кишеню звідусіль.
Добра усякого багацько
Мав цей крикливий, лютий пан.
Будинки, гроші і багатство —
Це все грабунки та обман.
Найбільше тішивсь, як до зали
Скликав підлизників своїх,
Щоб ті улесливо казали:
– Ви, батьку, кращий за усіх.
Гуляв, кричав – летіла слина…
Та захворів, на мить притих
І вмер… І ні одна сльозина
Не впала із очей людських.
ЖИТЕЙСЬКЕ МОРЕ
Чую шипіння, ойкання, грюки,
Прискають в очі підсмачені брехні…
В морі життя я розкрилюю руки —
Треба утриматись на поверхні.
Хвиля ударить то зліва, то справа,
Хвиля злітає, немов чорна птиця…
В морі життя не завжди треба плавать,
Треба уміти лиш – не утопиться.
Я ХОЧУ БУТЬ НА ТЕБЕ СХОЖИМ
Я хочу буть на тебе схожим,
Мій рідний краю – зелен дім,
З твоїм світанком, днем погожим,
З пшеничним усміхом твоїм.
З криниць веселим перехлюпом
Й завзяттям засіву і жнив,
З дівчам, яке всміхнулось любо,
Озвучивши краси мотив.
На тебе схожим хочу бути,
Щоб я – в тобі, а ти – в мені,
Із молодим зацвіттям рути,
З димком прив’ялим на стерні.
Щоб звали зорі вечорові
Мене, як іскорки надій,
Щоб грівся я в твоїй любові,
А ти навік лишавсь в моїй.
ЛИШЕ ПАМ’ЯТАЙМО
Хто перший, хто другий,
Хто нижчий, хто вищий?
Оцій суперечці,
Напевне, сто літ.
На власну дорогу
Онуки вже вийшли,
А ми про своє
Їм белькочемо вслід.
Хто перший, хто другий?..
Змагатись доволі —
І так ми зробились
Неначе чужі.
Нам треба, щоб врунився
Колос у полі
Й жила Україна
У щирій душі.
Діждалися волі —
Великого дива,
Вже час забувати
Незгоди старі.
Хто вищий, хто нижчий —
Хіба це важливо?
Була б рідна мати
У щасті й добрі.
Колючим камінням
Побита дорога,
Та вірять в майбутнє
Вкраїни сини.
Лише пам’ятаймо:
Єднання – від Бога,
А розбрат лукавий —
То клич сатани.
НЕВЖЕ ТАК БУДЕ НАЗАВЖДИ?
Зробились злодії панами —
Такий незрозумілий вік.
А правду хтось штовхнув до ями,
Щоб змив її брудний потік.
Талант й порядність у людини
Не пропускаються ніде.
Цінується лише єдине —
Хто більше хитро украде.
Чи ми сліпі, чи ми не гожі? —
Бо всі похнюплено мовчать.
Нікчема може вже за гроші
Купити генія печать.
І наша гордість, що на скронях
Сріблиться відблиском століть,
Перед пихатістю в поклоні
Неначе наймичка стоїть.
Гримлять палаци від овацій —
Гуляє панство між біди…
І серце стукає в розгадці:
Невже так буде назавжди?
ЯНИЧАРИ
Не так тії воріженьки,
Як ріднії діти.
Народна пісня
Гляну правді у вічі. А правди гіркої
Не сховати в густі ковили…
Із відваги і світла вставали герої,
Із пітьми – яничари росли.
Ой, тобі, Україно, пекло і боліло
Від чужинських образ без вини,
Та найгірше оте, що твоє біле тіло
Мордували рідненькі сини.
Стерли пам’ять віків – аж зробилися діри,
Скров’янили надії блакить.
Відреклися вони від отецької віри,
Щоб ту віру на людях ганьбить.
Під холуйську дуду танцювали юрбою —
Так, що п’яти горіли вогнем.
Похожие книги
Нова книга майстра слова Вадима Крищенка – це підсумок багатьох років його творчості. У ній роздуми і пошуки істини, утіха і страждання, любов і гнів, розлунистий заклик і наспівний мотив, що барвисто вплелися у вінок поетичних рядків. Тут ви знайдете рядки відомих пісень, які полюбились нашим людям. Поет переконаний, що поезію слід читати вибірково, під настрій, в годину душевної розмови читача з автором.Шанувальників у поета дуже багато, особли
Современная жизнь людей неразрывно связана с поездками. И часто нам приходится сталкиваться с невероятными случаями на дороге. Со временем эти случаи обрастают новыми подробностями и историями. Вот такие истории и описываются в книге "Дорожные истории – обыкновенные и невероятные".
Это вторая часть произведения "Филарет – Патриарх Московский", главный герой, которого, слишком приблизился к трону. А в царстве-государстве Российском столько проблем, что он стал опасаться за свою бесценную жизнь и задумываться, а стоит ли продолжать "выпячиваться". И страшно так, что хочется куда-нибудь сбежать или спрятаться.