Не опускаючи очей… - страница 34
В дитинство знову повернусь.
В житті на все своя причина…
Мене ж трима селянська нить.
Спасибі, що ти нас навчило
По заповітах правди жить.
МАНЕКЕНИ
Життя щодня міняє мізансцени,
У світі суєти не ти один…
Проходять, наче люди, манекени,
Що вийшли прогулятись із вітрин.
Вони повільні, не спішать до хати,
Застигла на щоках блаженна мить,
Вони уміють мило посміхатись,
Але не вміють плакать і любить.
Чи не тривкі в наш час сердечні гени?
Чи пристрастей в душі вогонь погас?..
Ми із тобою теж як манекени,
Що виставлені тільки напоказ.
Гей, манекени – чорні, русі, сиві,
Ще й хвацький капелюх на голові.
Ви, може, і привабні, і красиві,
Та все одно – холодні й неживі.
Я знову все прокручую спочатку,
Однак не можу зрозуміть як слід:
Хто на вуста приклеїв їм печатку?
Хто до очей їм приморозив лід?
Я піднімаю руки, як антени,
Ловлю тривоги давні позивні:
Проходять, наче люди, манекени —
І дуже прикро робиться мені.
РОЗМОВА З СОБОЮ
1
Хоч істина, здається, й прописна,
Та не повториш – згубиться вона.
Я із життя набрав собі порад,
А хто долучиться – то буду тільки рад.
Між окликів живемо, між питань,
І скрізь вони – куди ти не поглянь.
Нуртує час на хвилях суєти…
Як цільність в ній людині зберегти?
2
Навчаючись у всіх, учитель виростає —
Ця мудрість перевірена життям.
Учись в травинки, у калини з гаю,
У птаха, що приніс весну полям.
Учись у мудрих книг – в них диво загадкове,
В людей учись – найперше б я сказав,
Щоб твій нащадок, уловивши слово,
В тобі свого учителя пізнав.
3
Приходжу я до давніх істин:
Людське кохання вище слів.
Йому не треба звуків прісних,
Що імітують сміх чи гнів.
Воно в очах, що сонце ловлять…
Підтвердить правда нам сама:
В ажурно мовленому слові
Кохання справжнього нема.
4
Ти – сам загадка. Відгадай себе —
І все, мабуть, тоді на місце стане.
Червоне, біле, ніжно-голубе
Відкриється за шторою туману.
В твоїх очах світає небокрай,
А дум плоди – мов яблука на вітах…
Насамперед себе ти розгадай,
Коли ти хочеш інших зрозуміти.
5
Печуть вогнями помисли мої,
Які іще не визріли у слові.
Хоч звуків позліталися рої,
Вже звуки є, але нема основи.
Заглухнув серця чулий камертон,
І це мені не може дать спочинку…
Отак бува: є цегла та бетон,
І глина є… Але нема будинку.
6
Дрібниці у житті, на жаль, колючі дуже:
Об їхні колючки не наколись.
Шукай себе у головному, друже, —
Його знайдеш чи нині, чи колись.
Воно прийде до тебе, щоб забрати
Твоє горіння, мислі ярий дух.
І тут уже не поскупися, брате,
Не одвернись, не пошкодуй…
7
Усе підвладне вічним змінам:
Весна і осінь, сльози й сміх…
У змінності закон незмінний —
І ти по-іншому б не зміг.
Буває в нас поганий настрій,
Бо їсть жура, немов іржа.
Та біймося, щоб не погасла
Від цього усмішка чужа.
8
Невдача нам, бува, підставить ногу —
Спіткнемося і боляче впадем.
Та через це життя стрімку дорогу
Іcпересердя ми не проклянем.
Хотілося б порадить словом-віршем:
Нехай там що – не скигли і не плач.
Щоб ти зробився дужчим і мудрішим,
Тобі дано і пригорщу невдач.
9
Коли твій шлях лягає круто,
І дні колючі, як багнет,
І сумніви печуть, мов трута, —
Не бійся: ти ідеш вперед.
Коли гладенько шлях іскриться,
Ні ямки на дорозі цій —
Спинися, друже, роздивися,
Чи ти не збивсь на манівці?..
ПОДОРОЖ В ДИТИНСТВО
Знов повернуся у дитинство,
В своє загублене село,
Де клен шепоче зелен-листом
Те, що було… і відгуло.
Клопочеться моя бабуся,
Картоплю ставить і гриби.
І я боюся, я боюся
Той сон дитячий загубить.
Заходять дядько, брат і мама —
Тут кожне дороге лице.
Похожие книги
Нова книга майстра слова Вадима Крищенка – це підсумок багатьох років його творчості. У ній роздуми і пошуки істини, утіха і страждання, любов і гнів, розлунистий заклик і наспівний мотив, що барвисто вплелися у вінок поетичних рядків. Тут ви знайдете рядки відомих пісень, які полюбились нашим людям. Поет переконаний, що поезію слід читати вибірково, під настрій, в годину душевної розмови читача з автором.Шанувальників у поета дуже багато, особли
Современная жизнь людей неразрывно связана с поездками. И часто нам приходится сталкиваться с невероятными случаями на дороге. Со временем эти случаи обрастают новыми подробностями и историями. Вот такие истории и описываются в книге "Дорожные истории – обыкновенные и невероятные".
Продолжение приключений попаданца по прозвищу Боец в лихие девяностые. Братки, разборки и подпольные бои. Чтобы выжить и подняться наверх герой примыкает к одной из криминальных группировок…