С Байроном в XXI век - страница 3

Молодий організм вимагав жіночої ласки, і ми з другом занадилися в гуртожиток до двох пóдружок, які навчалися на останньому курсі універу і жили разом в одній кімнаті. Я своєї Наталі відразу зізнався, що є проблеми зі слухом, та й як тут сховаєшься, якщо носиш завушника. Вона поставилася з розумінням, і ми зустрічалися більше півроку. Коли мені здалося, що ангел кохання нанизав на свою стрілу серця нас обох, я одягнувся пристойніше, купив квіти і пішов робити пропозицію.

Стукаю в двері. Відкриває Тетяна – дівчина мого друга – і сама така вся вже зібрана на валізах, а в очах журба.

– Наталка поїхала з Сергієм, – з сумом в голосі повідомила Таня, коли я увійшов. – Її розподілили в сусідній райцентр, а у Сергія там бабуся живе, і він обіцяв допомогти Наталці з житлом на перший час.

Знетямлений я плюхнувся на стілець нібито мене підстрелили. А Танюха ще «контрольний постріл» зробила:

– Наталка просила передати, щоб ти не шукав її, бо вона вважає, що від тебе будуть глухі діти.

– Які там глухі діти? У мене ж глухота не спадкова. – пробурмотів я. – Це Сірий подбав… я давно помітив, що він на Натку око поклав.

У кімнаті повисла бездонна тиша – ні голосу, ні зітхання. Це було схоже на тишу після розкриття парашута. Гуркіт мотора гвинтокрила, свист у вухах від вільного падіння все йде, залишається тільки розчинення в повітрі.

Мені здалося, що я не на стільці сиджу, а лечу вниз і від цього мене трохи нудить.

– Я теж з'їжджаю на квартиру, – пролунав звідкись здáлека голос Тетяни. – Навчання закінчилося, і мені треба звільнити казенну кімнату. Ти зарадиш мені з валізами?

– Звичайно допоможу, – прийшовши до тями промовив я, крутячи в руках букет квітів.

Танюха одразу збагнула:

– Зараз принесу банку з водою, і залишимо квіти новим мешканцям.

Поки Таня поралася з букетом, під'їхало таксі. Ми завантажилися, і я супроводив дівчину до самих дверей її нового житла.

А через пару місяців ми одружилися. Зараз у нас ростуть двійнята, до речі, обидва чудово чують. Серьогу поки не зустрічав, але якщо перестріну, подарую йому велике мерсі!

Профессиональный переводчик, автор текстов крупной и малой прозы в жанрах городское фэнтези, детектив, нуар, киберпанк.

Финалист международного конкурса Open Central Asia Book Forum & Literature Festival 2014 Евразийской Творческой Гильдии (Лондон) с англоязычной версией романа «Хрустальный сад».

Моросящий дождь стекал с надвинутой на глаза шляпы. Эхо шагов по булыжной мостовой глухо отдавалось в сырых полутемных переулках. В памяти яркими вспышками плясали воспоминания прошедшего вечера.

День рождения Карлито. Лоснящиеся самодовольные рожи приспешников. Тосты под брызги запрещенного алкоголя, в котором плавают разноцветные конфетти. Смех полуголых танцовщиц из кабаре «Мамы Мортон». Протяжный джаз струнного оркестра из Чикагского оперного. Чарующий голос несравненной Дивы. Всё самое лучшее, что можно купить за деньги.

Когда веселье достигает апогея, два дюжих мужика из пекарни Гвидо выкатывают торт. Кремовые розочки блестят на свету. Так же блестят глаза Карлито, когда он видит, как из торта выскакивает рыжеволосая красотка. Восторженные возгласы и аплодисменты затихают, лишь стоит ей достать «томми-ган» и начать палить.

Первым получит свою пулю Карлито. Потом Альфонсо, Джузеппе, Маленький Джо… Кто-то попытается выхватить револьвер, но не успеет.