– Хто такі? – здивувався Чу-Чухін, забувши про те, що його ось-ось відправлять у піч.
А паровози тим часом йшли кругом навколо хатинки, розігнавши в усі сторони перелякані дерева. Навіть Дуби-Ходуни, що стояли осторонь і дивилися на це все з подивом, і вони не поспішали наближатися.
– У-гу-гу, виходь, Баба-Яга! – кричали паровози. – Пошто наш сон потривожила? Відповідай!
Баба-Яга тим часом сиділа на даху і боялася навіть ворухнутися. Вона не очікувала, що її дії викличуть до життя таку кількість паровозів, та ще й таких агресивних.
Ось один з паровозів під'їхав до ангарного дверей і штовхнув їх. Двері заскрипіли, але не піддалися.
– А ну, відкривай, стара! – завили паровози. – Що там від нас ховаєте?! – гули вони.
Чу-Чухін все так само дивився у вікно і бачив, як Дуби-Ходуни, трохи постоявши, про щось порадившись, мабуть вирішили, що це не їхня справа, і так само неквапливо, як і завжди, розвернулися і покинули дійство, залишивши Бабу-Ягу без останніх аргументів сили, які вона могла протиставити паровозам. Вона, звичайно, могла ще чаклувати, але те, що відбувається її настільки збентежило, що вона з переляку сиділа на самій верхівці даху і не знала, що з цим усім робити.
Лисиця, як і слід було того очікувати, відразу ж десь зникла, Чорниш хоч і зберігав вірність старій, але теж поспішив перечекати все в затишному містечку і лише дурний Персик скакав по даху і радів тому, що так багато паровозів, а значить – у них буде багато нових ложок, які вони обміняють на ринку на молоко, сметану і ковбасу!
– Ідіть! Ідіть геть! – закричала Баба-Яга. – Я Вас не кликала! Забирайтеся до себе в болото назад!!
– Не підемо! – сурмили паровози, кружляючи навколо хатинки. – Ти щось від нас приховуєш! Відкривай двері!!! – вимагали вони і навіть пару раз штовхнули своїми боками будиночок. Баба-Яга при цьому похитнулася, але все ж втрималася, хоча здавалося, що зараз полетить вниз.
– Забирайтеся! Забирайтеся!! – кричала вона, побоюючись що зараз не просто хатинку рознесуть на друзки, але і її саму, ненароком, чого доброго, за хатинкою в бруд вкатають.
– Відчиняй! – сурмили паровози, забруднені болотним брудом і завішені болотною тванню.
Двері в хатинку відкрилася сама собою і звідти, довго не думаючи, вискочив Чу-Чухін. Він тут же кинувся в загальну круговерть і зробивши ще пару кіл, разом з усіма, через ліс, поколесив… Ні, не в бік боліт. У депо!!!
***
– Ух і задали ж ми старій!!! – сміялися паровози. Їм було дуже весело, але от Маслянці було зовсім не до веселощів. Він зі шлангу відмивав кожен паровоз, видаляючи болотний бруд, відчищав прилиплу тину, та змащував і чистив всі механізми, що в лісовій гущавині да місцевих болотах обов'язково набрали бруду.
– Наступного разу, коли вирішиш кидатися когось рятувати, – бубонів кіт Маслянка, явно звертаючись до Чу-Чухіна. – Хоч інших до відома став. А то тепер усім весело, а бідному механіку до самого ранку, а то й до наступного вечора, возитись не покладаючи лап.
– Добре, наступного разу обов'язково! – відповів йому Чу-Чухін. Він був дуже задоволений тим, як все вирішилося, а ряджене дійство паровозів з депо, прикинувшихся такими, що вилізли з болота місцевими мешканцям, його забавляло не менш самих учасників дійства.
– Та вже, будь люб'язний, – поливав Чу-Чухіна зі шланга під несхвальні зітхання Колобчука кіт Маслянка. – А то спочатку Паровозик Привид приходить і шукає Чу-Чухіна, а потім він же прилітає з витріщеними очима і каже, що його обдурили і зараз з Чу-Чухіним станеться щось недобре. – все бурчав він.
