Мільйон на трьох - страница 19

– Давай викладуй дуже хорошу. – попросив Каратаєв, плюючи на асфальт соняшникове лушпиння. У своїх кишенях він знайшов трішки насіння, тож зараз його лузав. Розмові таке по стороннє заняття не шкодить.

– Усе пізнається в порівнянні. Тому пропоную вислухати спочатку хорошу пропозицію. – схитрував Гарник. – А потім вже буде дуже хороша.

Вибір місця нальоту на інкасаторв це, мабуть, один з найскладніших елементів плану. Адже від цього відповідно залежатиме і весь перебіг подальших подій. Тому, щоб уникнути сумнівів з боку товаришів та зайвих заперечень, Гарник спеціально підготував два варіанти. Розрахунок у нього був такий – один варіант, який складніший для успішного виконання, товариші в ході бурхливої дискусії розбивають в пух і прах. Відповідно інший варіант, на фоні попереднього, їм здається уже майже ідеальним і хлопці не звертають уваги на деякі можливі проколи. Відтак, для Гарника було важливо розпочати пояснення саме з хорошого, як він виразився, плану. А дуже хороший варто було відкласти на потім.

– Значить так, – перевівши подих, Степан продовжив. – Перший варіант – це наліт на інкасаторів поблизу банку.

– І як ти собі це уявляєш? – з боку Лесика відразу ж посипалися запитання.

– Дуже просто. Офіцер у супроводі двох солдатів виходить з банку. Третій солдат увесь цей час сидить за кермом автомобіля. Ось план розташування банку.

Гарник показав малюнок, на якому була зображена якась будівля п-подібної форми, якісь перетини (це напевно дороги) та ще якісь маленькі коробочки на цих перетинах та на подвір’ї банку (це напевно автомобілі).

Лесик і Каратаєв відразу ж втупилися у малюнок, намагаючись спочатку зробити розумний вираз обличчя, так начебто вони щось розуміють у Степанових каракулях, а потім вже старалися і справді второпати суть того, що там зображено.

– Тут банк. – Гарник вказав на будівлю п-подібної форми. – А ось автомобіль інкасаторів. – він тицьнув олівцем на один з маленьких квадратиків. – Для нальоту достатньо двох людей. Наприклад, я і Лесик, цілком можемо справитися. Вадим залишається в автомобілі, який ми паркуємо з другої сторони від будівлі банку. – усі свої пояснення Гарник супроводжував наочними показами на карті. Лесик і Каратаєв уважно слухали, затамувавши подих, Степан продовжував. – І ось коли вони наближаються до автомобіля, ми з Лесиком вистрибуємо з-за рогу будівлі. Я важким предметом, наприклад бітою, наношу удар по голові офіцера і вирубую його. Лесик наводить на двох солдатів автомата… Тут для ефекту грізності нам справді потрібно мати автомат.

Гарник поглянув на Лесика, в якому він був не дуже впевнений. Обличчя Петра виглядало напруженим, але жодних заперечень чи зауважень з його уст поки що не поступило. Степан продовжив:

– Отож перелякані солдати кидають на землю свою незаряджену зброю. Лесик тримає їх під прицілом, а я підхоплюю пістолет офіцера і мішок з грішми. У цей час Вадим має підкотитися автомобілем, ми сідаємо у салон і змиваємось.

– Я так розумію, ми будемо працювати в масках? – вирішив уточнити Лесик.

– Ти правильно розумієш. – підтвердив Степан. – Особливо враховуючи твою побиту фізію, у нас нема іншого вибору.

– Усе ідеально. – Каратаєв виніс свій вердикт, задоволено потираючи руки. – І це, я так підозрюю, був хороший варіант?

– А який же тоді дуже хороший? – поцікавився Лесик.

Схоже Вадим і Петро обоє попалися на хитринку Гарника: