Не опускаючи очей… - страница 16
Розплавились шматочки втіх.
І чим я можу вас утішить?
Де віднайти ласкавих слів?
Не стала доленька добріша
До вас, мадонни хуторів.
Граблі, сапа, бур’ян як хаща,
Землі весняні лемеші…
Коли життя вже стане краще,
Сяйне для вашої душі?
Хоча сумне у вас обличчя
І очі у туманах втом…
Та вас люблю… Вас возвеличу
Хоч цим віршованим рядком.
УКРАЇНСЬКА ДУША
У добру годину, у світлу годину
Хорошої вісті звучить передзвін.
Господарю-батьку і ви, господине,
Прийміте низький і сердечний уклін.
Всміхнулася хата запрошенням щирим,
Як соняхи, вікна її зацвіли.
І пахне у хаті любов’ю і миром,
І щастя рушник застеляє столи.
Господарю-батьку і ви, господине,
Хай доленька ваша ясніє щодня
Привітом родинним і цвітом калинним,
Бо всі ми єдина велика рідня.
Хай пісня привітна до вас доліта —
На щастя, на долю, на довгі літа.
Хай стіл не загубить гостинця-коржа
І сонечком світить вкраїнська душа.
УРОК ДОБРОТИ
Дала той урок
Іще змалечку мати,
І поле,
Щоб щедро умів засівати,
І сад,
Простягнувши
Заквітчані віти, —
Щоб я научивсь
Рідну землю любити.
Урок доброти —
То велика наука,
Її передай ти
Для сина, для внука.
Щоб мудрість,
Що схована глибоко в слові,
Скропилась водою
Живою любові.
КУДИ Б НЕ ПІШОВ ТИ
Куди б не пішов ти —
Повернешся знов.
Од себе втекти
Не вдається нікому.
На скроні сріблястій
Запечена кров
Розкаже про все
В монолозі німому.
Розкаже про всіх
І спитає про все,
Бо час сповідальний
Минути не можна:
Що людям приніс ти?
Що син принесе?
Де правда свята?
Де неправда безбожна?
МИХАЙЛІВСЬКИЙ СОБОР В КИЄВI
До 10-ліття відродження
Піднявся він у небеса столиці,
Розносячи свій неповторний дзвін.
Нехай у наших душах освятиться
Величність і краса соборних стін.
Михайлівський усіх нас знову кличе,
Щоб ожила у вірі доброта.
Апостолів святих ясні обличчя
Запрошують молитву на вуста.
Вклонімось, браття, цій врочистій днині,
Хай обнімає радість нас усіх.
Як хочеться, щоб менш було гордині,
Щоб не заводив нас у пастку гріх.
Не будемо все споминами мірять,
Святі писання вітер не порве.
Ожив Собор – Храм батьківської віри,
І Україна також оживе.
Тож хочеться в цю мить лиш небо слухать,
Щоб щезла злості і неправди тінь.
В ім’я Отця і Сина, в ім’я Святого Духа —
І повсякчас. І навіки. Амінь!
▲▲▲
О доле, дай живої сили,
Щоб очі не залляла туш,
Щоб я зборов душевні зливи
І пережив душевну суш.
Дай, доленько, – прошу я мало, —
Щоб зміг не зраджувать собі
І серце щоб не розірвалось
У цій пекельній боротьбі.
ЯКЩО ВПАДУ
Якщо впаду, навік загину,
Порвавши ниточку життя,
Хай повернеться в Україну
Душа моя із забуття.
Хоча б на мить вернеться знову
У рідний край через літа —
Відчуть, що українська мова
Іще злітає на вуста.
ХАТА БЕЗ ГОСПОДАРЯ
Ой же без господаря
Хата ніби пустка.
В хату без господаря
Краще не ходи,
Бо немита шибка
Сонця не пропустить,
На столі не видно тут
Хліба ні води.
В хаті без господаря
Мряка і зажура —
Тріскаються стіни,
Протікає дах.
І немає сміху,
Й погляди похмурі,
І сидять принишкло
Діти по кутках.
Хата без господаря
Тулиться до горя
І не може зблиснути
Вікнами надій…
Може, зрозуміли ви
Все без алегорій,
Все, про що тут мовиться
В пісеньці моїй.
ЯВИ ОТИХ…
Щоб нам не щезнуть від наруги злої
І не втопитись у неправді слів,
Вкраїно-мати, народи героїв,
Зведи на трон непроданих вождів.
Щоб нас ядуча кривда не скосила
І промінь наш не згаснув у імлі,
Яви отих, що будуть нам за приклад,
Як треба жить і вмерти на землі.
Кольори долі
БЛАГОСЛОВИ
Господь, усіх благослови,
Хто носить правди заповіти,
Хто не забув, чиї ми діти,
Похожие книги
Нова книга майстра слова Вадима Крищенка – це підсумок багатьох років його творчості. У ній роздуми і пошуки істини, утіха і страждання, любов і гнів, розлунистий заклик і наспівний мотив, що барвисто вплелися у вінок поетичних рядків. Тут ви знайдете рядки відомих пісень, які полюбились нашим людям. Поет переконаний, що поезію слід читати вибірково, під настрій, в годину душевної розмови читача з автором.Шанувальників у поета дуже багато, особли
Современная жизнь людей неразрывно связана с поездками. И часто нам приходится сталкиваться с невероятными случаями на дороге. Со временем эти случаи обрастают новыми подробностями и историями. Вот такие истории и описываются в книге "Дорожные истории – обыкновенные и невероятные".
Это вторая часть произведения "Филарет – Патриарх Московский", главный герой, которого, слишком приблизился к трону. А в царстве-государстве Российском столько проблем, что он стал опасаться за свою бесценную жизнь и задумываться, а стоит ли продолжать "выпячиваться". И страшно так, что хочется куда-нибудь сбежать или спрятаться.