Не опускаючи очей… - страница 15
Міняй себе – я повторюся знову,
Але одвічних не міняй ознак,
Щоб не купитись на єлейне слово
І не продатись за липкий п’ятак.
Хоч не підвладні точним розрахункам
Життєвих доль таємні рубежі,
Та горе інших, інших біль і мука
Для тебе теж хай будуть не чужі.
Не розкриши душі природну цільність
В дні сумнівів й години суєти.
Людське в людині – це найвища цінність,
І дар цей треба всім нам берегти.
ПАХНЕ ХАТА МОЛОКОМ
Перевелись у селах пастухи.
Нема корів – невигідно тримати.
І щезли вигони… Одні лиш лопухи
Крадуться, як загарбники до хати.
Підперта клуня скрученим кілком,
Нема худоби, лише жмут соломи.
…Та хата пахне теплим молоком —
Це із дитинства залишився спомин.
▲▲▲
Силкуюсь виправдать себе
Перед минулим і сучасним,
Та сумнів по душі шкребе
І гіркота приходить часто.
У правди голос не глухий —
До нього пам’яттю торкаюсь…
Не знаю, за які гріхи,
Але я каюсь, каюсь, каюсь.
ПЕЧЕНА КАРТОПЛЯ
Печена картопле,
Хочу я до тебе
Слово прихилити
Щирої подяки.
В полі чи у лісі
Під вечірнім небом
Без хлібця і сала
Їв тебе зі смаком.
Печена картопля —
Із димком багаття,
З тихою зорею,
Що згасає пізно.
У гурті з тобою
Сказано багато,
А іще до слова
Пригорталась пісня.
Знов мандрівка кличе —
Пахне поле кропом…
Захоплю завзяття
Й молодого жарту.
Буде на привалі
Печена картопля,
Значить, про диванчик
Шкодувать не варто.
Печена картопля —
Зверху трохи в сажі,
В попелі, та якось
Я того не бачу.
Може, хто всміхнеться,
Може, інше скаже…
Я не їм – цілую
У щоку гарячу.
КОЛОС ЖИТТЯ
Сьогодні так, сьогодні так —
А завтра все інакше.
Та не ховайся в переляк,
Мій друже, мій козаче.
Хоча літа додолу гнуть
І тінь ляга на вічі,
Та зрозумій одвічну суть:
На світі ми не вічні.
Тож поки не відкрапав строк —
Твори добро для щастя.
І, як промовив наш Пророк, —
Тобі за це воздасться.
Бо інше – видумки старі —
Упало й розкололось.
Лиш на любові і добрі
Життя зростає колос.
ВІДПУСТІТЬ ХОЧ НА ТИЖДЕНЬ
Відпустіть хоч на тиждень, турботи,
До полів, в глухомань, до села,
Щоби скинув, зумів побороти
Втому ту, що на душу лягла.
Щоб забулись столичні суєти,
Суперечки, де чорні роти,
Бо вразливі до кривди поети
Мають трішки й себе берегти.
Відпусти мене, місто, хоч трохи
Наодинці з собою побуть…
В протиріччях крутої епохи
Як збагнути нам істини суть?
Може, це непосильна задача?..
Захотілось спинитись на мить
І усе, що відчув, що побачив,
В сповідальний рядок перелить.
І, забравши звук неба з собою,
Дзвін полів, що колосять жита,
Знов вернутись до вічного бою,
У тривожні окопи життя.
МІЙ КВІТЕНЬ
Народився в квітні —
Від зими утік…
Вогники привітні
Сіяв чарівник.
Посміхнувся мамі
Краплею роси…
На живій мембрані
Рідні голоси.
Посміхнувся тату
Квіткою згори,
А квіток багато —
В очі забери.
Молоденький квітень
З листяних обнов
Навпростець до літа
По траві пішов.
І світи блакитні
Прагли до тепла…
Народився в квітні —
Першого числа.
ГОВОРИТЬ МАТИ
Усі мовчіть – щось мати каже,
Цвітуть притишено слова.
Вони із веселкових вражень,
З любові, що в душі жива.
Зійшлися діти всі до хати,
Де хліб, як доля, на столі…
Усі мовчіть: говорить мати
Вустами неба і землі.
МАДОННИ СІЛ І ХУТОРІВ
Ні манікюрів, ні начосів
Не звідали жінки села.
Ходили по городі босі,
Щодня схилялись до зела.
На шиї хрестик, ніби дзенька,
В трудах потріскана рука.
Жіноцтва вік у вас куценький —
Од двадцяти до сорока.
Не поміняла вас епоха —
Вставай до праці на зорі.
Вам не полегшало нітрохи —
Усе ті ж клопоти старі.
Ой, під очима кола темні,
Сльоза гіркава – то не гріх.
В пекучій од турбот пательні
Похожие книги
Нова книга майстра слова Вадима Крищенка – це підсумок багатьох років його творчості. У ній роздуми і пошуки істини, утіха і страждання, любов і гнів, розлунистий заклик і наспівний мотив, що барвисто вплелися у вінок поетичних рядків. Тут ви знайдете рядки відомих пісень, які полюбились нашим людям. Поет переконаний, що поезію слід читати вибірково, під настрій, в годину душевної розмови читача з автором.Шанувальників у поета дуже багато, особли
Современная жизнь людей неразрывно связана с поездками. И часто нам приходится сталкиваться с невероятными случаями на дороге. Со временем эти случаи обрастают новыми подробностями и историями. Вот такие истории и описываются в книге "Дорожные истории – обыкновенные и невероятные".
Это вторая часть произведения "Филарет – Патриарх Московский", главный герой, которого, слишком приблизился к трону. А в царстве-государстве Российском столько проблем, что он стал опасаться за свою бесценную жизнь и задумываться, а стоит ли продолжать "выпячиваться". И страшно так, что хочется куда-нибудь сбежать или спрятаться.