Не опускаючи очей… - страница 13
Так хочеться вірити в краще… А поки
Подайте їм ради Христа.
ЛИСТ ВІД МАТЕРІ
Пишу я вам листа з чорнобильської зони,
Роз’їхались давно сусіди майже всі.
І світять у селі лиш три віконця сонні,
Лиш три живих вогні у мертвій полосі.
З криниці воду п’ю, трушу свої ренети.
Є кури, та яєць вже не несуть чомусь.
Ой, ноги так болять – це, може, ті рентгени,
Та в місці іншому я вже не приживусь.
Пишу я вам листа, синочки і внучата.
А де адресу взять? – не знаю і сама.
Схилилася набік дідівська наша хата
І хоче вас позвать, та голосу нема.
Невесело одній – лиш образи на стінці
І ваші фото теж в нерівному ряду.
Я з вами говорю, лишившись наодинці
Із каганцем сльози, що стишує біду.
Пишу я вам листа… Чи відішлю? – не знаю,
Не знаю, хто б то вам його довезти зміг.
Я материнський біль, печаль усього краю
В молитву заплету за все і за усіх.
Якщо тривожна вість до вас колись прилине,
То знайте, діточки, минаючи жалі:
Між дорогих хрестів, де спить уся родина,
Знайшла я спокій свій у батьківській землі.
Дрижить чомусь рука – хитаються рядочки,
У шибку загляда тужава гілка слив.
Я Бога лиш прошу, сини мої, синочки,
Щоб він вас поберіг, щоб вас благословив.
А УКРАЇНА В НАС ОДНА
Україно, матінко кохана,
Розбрату тебе терзає зло.
Прикладу я до твоєї рани
Свого серця весняне тепло.
Затулю ним нашу пісню й мову
Від зневаги, зла і від образ.
Хай же верховоди випадкові
Не ведуть у чорну прірву нас.
Відійдіть з дороги, товстосуми,
Ви не Прометеї – лихварі.
Хай же Кобзарева горда дума
Нас єднає в злагоді й добрі.
Хай же правди спалахне багаття
І гризня закінчиться сумна,
Бо вождів в нас розвелось багато,
А Вкраїна – лиш одним одна.
ПОБРАТИМ
Володимиру Осадціву
Нам є що сказати, нам є що послухать,
Хоч різні дороги в житті.
Але головне, що ми браття по духу,
Ми браття із ним по меті.
Дорога життя… Ой, не раз до загину
Його в даль чужинську вела,
Але де б не був – лиш одна Україна
Для нього святою була.
Холодні вітри залітали у душу,
Щоб гордість сховалась на дно,
Але серце знало – ніхто не засушить
Оте, що від батька дано.
Всміхнеться привітно, зустрінеться радо —
До жарту душа не сліпа…
Але до сих пір люте зло і неправда
І трусить його, і тіпа.
Гіркоти Вкраїни – це вічні дебати.
Загадка сердець не мина:
Де наші здобутки, де наші утрати,
Де гордість, де чорна вина?
Нам є що сказати, нам є що згадати,
Мені сумно з ним не було…
Щовечора я, повернувшись до хати,
Чекаю привітне «алло».
В цім вирі стосунків і слів необачних,
Де заздрість їдка, наче дим,
Признаюся чесно – я Богові вдячний,
Що є в мене, є побратим.
ЗАМІСТЬ ПРИВІТАННЯ
Іво Бобулу
Не печалься, друже, що невдачі
Часто-густо йдуть за нами вслід…
Шептунам дамо копійку здачі —
Хай утруть з потилиці свій піт.
Заспівай, як вмієш ти співати,
Щоб звучало близько і здаля.
Хай у пісні задзвенять Карпати,
Буковинська батьківська земля.
Шлях до слави – колючки тернові,
Шлях до щастя… Хто його знайшов?
Ти ж прийшов до «Берега любові»
І на «Пізню зустріч» ти прийшов.
Наділив тебе високим хистом
Сам Господь… Оце лиш головне!
А все інше – хай з опалим листом
Вітер днів од тебе віджене.
Може, ми вразливі маєм душі,
Але прикрого у цьому теж нема.
Наші душі літо не засушить
І не приморозить їх зима.
Наша пісня, друже, не остання,
Наша сила – ще в цимбали б’є,
Наша дружба як медівка давня —
Не п’янить, а сили додає.
ОДИНОКА
В неї хлопця забрала війна.
Давня рана як прірва глибока.
І вже шостий десяток вона
Носить назву гірку: одинока.
Йде, вдягнувши стареньке пальто,
Похожие книги
Нова книга майстра слова Вадима Крищенка – це підсумок багатьох років його творчості. У ній роздуми і пошуки істини, утіха і страждання, любов і гнів, розлунистий заклик і наспівний мотив, що барвисто вплелися у вінок поетичних рядків. Тут ви знайдете рядки відомих пісень, які полюбились нашим людям. Поет переконаний, що поезію слід читати вибірково, під настрій, в годину душевної розмови читача з автором.Шанувальників у поета дуже багато, особли
Современная жизнь людей неразрывно связана с поездками. И часто нам приходится сталкиваться с невероятными случаями на дороге. Со временем эти случаи обрастают новыми подробностями и историями. Вот такие истории и описываются в книге "Дорожные истории – обыкновенные и невероятные".
Что делать, если попадание в другой мир оказалось не таким, как стоило ожидать? Тебе забыли выделить талант, нет ни толп доступных девиц, ни даже особого богатства. И что самое неприятное, вскоре выясняешь что даже главный в этой истории не ты. Остаётся только молча смотреть на самодовольного героя, который получает всё о чём можно мечтать легко и просто. Изо дня в день видеть как он побеждает всех врагов левой пяткой, собирая свой гарем и находя