Не опускаючи очей… - страница 11
Були колись паняночки —
Уже зробились пані.
Давно ті трави скошені,
Що липли до сорочки…
У літ товстому зошиті
Все меншає листочків.
Погасли дальні вогники,
Що кликали щовечора…
Зробились очі вогкими,
Бо тугою обпечені.
Не множаться, а діляться
Літа, де більше осені…
А я на щось надіюся,
Надіюся і досі я…
Журу за хвіртку вижену
Та й покепкую трішки…
Була колись горішина,
А нині – лиш горішки.
МОЖЕ, ХТОСЬ…
Перетворюю смуток на втіху,
Перетворюю сльози на сміх,
Щоб в дорозі із льоду та віхол
Посковзнутись і впасти не міг.
Перетворюю ніч на світання,
Нароблю із проміння обнов,
Щоб та жінка, що зветься «кохана»,
Знов повірила в щиру любов.
Перетворюю слово у пісню,
Хоч робота оця не проста.
Може, хтось чи зі мною, чи після
Покладе пісню ту на вуста.
НАЙКРАЩІ ПОДАРУНКИ
І небо в синій яснині,
І дух осіннього городу…
Шепоче листям день мені:
Цінуй життя як нагороду.
Я вдумуюсь у ці слова:
Як схожі і неповторимі —
Людина, дерево, трава…
Усе душа кладе на риму.
Навколо світло і пітьма,
Протяжний звук, коротка тиша…
Але без них і нас нема —
І в цьому сутність наймудріша.
Хвилини радості й жури
До мене обізвались лунко.
Життя всміхається: бери
Мої найкращі подарунки.
А МИ ТАКИ БУЛИ
Все забувається, минає —
І ти хоч злися чи не злись,
Виходить з моди і линяє,
Що на вустах було колись.
Сьогодні те, а завтра… після…
Зника, як полуднева тінь.
Чи хоч моя одненька пісня
Прийде до юних поколінь?
Вогонь, що нині видно всюди,
Залишить пригорщу золи…
Хай молоді все ж не забудуть,
Що ми колись таки були.
ЗУМІЙ
Стрічаю день квітчастий —
І хочеться в цю мить
В минуле не упасти,
Майбутнім ще пожить.
Поміж осінніх китиць
Кажу собі: зумій
У згадці не втопитись,
Спастись на шхуні мрій.
▲▲▲
Подумати: життя – це драма,
Бо смерті ти не обійдеш:
Іди в обхід, вирулюй прямо,
Надінь сто масок і одеж,
Зміняй свій будень на неділю.
І все ж… Не віриться душі…
Тому й втішає нас надія
За крок до вічної межі.
ЖИТТЯ ЯК МИТЬ…
Життя як мить,
Єдина мить,
Махне крилом —
І пролетить.
Але в цю мить,
Коротку мить
Ясніло сонце
І блакить.
Я поки серцем
Не зачах,
Нестиму їх
В своїх очах.
Бо мить – це вимір
Для життя.
А вічність? —
То для забуття.
ЗИМОВИЙ ЧАС
Знов перейшли ми на зимовий час,
Це значить, що зима не за горами.
Із поля вітер обізвавсь до нас
Уже її колючими сльозами.
І пізній ранок, і короткий день —
Усе зими окреслені прикмети.
За мною слідом сірий дощ іде
І затуля фіранкою предмети.
Та я все оглядаюся назад,
Неначе хочу день вчорашній стріти,
Бажання непомітний циферблат
Ще стрілками показує на літо.
ГОДИННИК
Життя годинник цокає іще,
Відлічує поквапливі години.
Він побував під снігом та дощем,
Тому у нього вже слабкі пружини.
То поспішить, то трохи відстає,
То циферблата стрілками колише,
Але в ході не вичерпав своє.
Він цокотить – і це найголовніше.
ЧОВЕН
Забутий човен біля річки,
Обплетений хвощем рясним,
Весло сховавши невеличке,
Чекає паводка весни,
Щоб знов відчуть колишню силу,
Поплавать, як було давно…
І, обійнявши хвилю синю,
Піти на дно.
СПОМ’ЯНУ ДРУЗІВ
Згадаю тих, кого нема між нас,
Хто мав бентежну українську душу,
Отих, хто піснею озвучив час…
Про них сьогодні слово мовить мушу.
В очах стоїть натхненний Яремчук,
Іван Мацялко відкрива завісу.
І Кириченко ллє небесний звук —
Ясніє світ від голосу Раїси.
Назвав – до кого серцем прикипів,
Ой, так болюче згадувать вас, друзі.
Мій день заповнив ваш високий спів,
Він озивається у радості і тузі.
Як гірко, що без вас світає день,
Що запросити вас не можуть зали,
Похожие книги
Нова книга майстра слова Вадима Крищенка – це підсумок багатьох років його творчості. У ній роздуми і пошуки істини, утіха і страждання, любов і гнів, розлунистий заклик і наспівний мотив, що барвисто вплелися у вінок поетичних рядків. Тут ви знайдете рядки відомих пісень, які полюбились нашим людям. Поет переконаний, що поезію слід читати вибірково, під настрій, в годину душевної розмови читача з автором.Шанувальників у поета дуже багато, особли
Современная жизнь людей неразрывно связана с поездками. И часто нам приходится сталкиваться с невероятными случаями на дороге. Со временем эти случаи обрастают новыми подробностями и историями. Вот такие истории и описываются в книге "Дорожные истории – обыкновенные и невероятные".
Что делать, если попадание в другой мир оказалось не таким, как стоило ожидать? Тебе забыли выделить талант, нет ни толп доступных девиц, ни даже особого богатства. И что самое неприятное, вскоре выясняешь что даже главный в этой истории не ты. Остаётся только молча смотреть на самодовольного героя, который получает всё о чём можно мечтать легко и просто. Изо дня в день видеть как он побеждает всех врагов левой пяткой, собирая свой гарем и находя