Не опускаючи очей… - страница 10
Та вже око не п’є…
Залишив у тумані
Я кохання своє.
Листя ніби в конвертах
Розсила листопад.
А життя? Що ж, відверто —
Це лише зміна дат.
Згуркотіло і щезло,
Тільки пил з-під коліс…
А життя, коли чесно, —
Лиш приїзд і від’їзд.
▲▲▲
Життя – сумні квадрати,
Мене тут час трима…
Щось хочу пригадати,
Та втішного нема.
Відпихую погане,
А мрію про одне:
Як сонечко погляне —
Моя журба мине.
Якщо печаль солона
Вас пробує на злам:
– Ідіть, ідіть до сонця, —
Я щиро раджу вам.
ЗАГАДУЮ НА РАДІСТЬ…
Загадую, що буде, —
Вгадаю я чи ні?
То березень, то грудень
Мої гаптують дні.
Загадую на радість —
Виходить на журу.
Я очі чистим ранком
Від смутку обітру.
Загадую на смуток —
Виходить на сміхи.
І вже, дивись, забуто
Жалів моїх гріхи.
Я спомини не кличу,
Бо ще в полоні мрій,
А сонечка позичу
У пісні дзвінковій.
І сил мені прибуде,
Хоч в сріблі голова,
Бо ще в любові людям
Не всі сказав слова.
СПІШИ, ПОЕТЕ
Відпущені Всевишнім дні —
А я їх безрозсудно трачу
На теревень слова дурні,
На довгий сон й ходу ледачу.
Схиляюсь мало до пера.
Чи я не хочу, чи не можу?
І бездіяльності пора
Мене гнітить, мене тривожить.
І так вже згаяно часу
На різні побутові речі…
Чужі слова в душі пасу,
Свої – здаються недоречні.
По стежці осені іду…
Чи всохла творчості потреба?
Ні, пісню власних мрій та дум
Ще годен випустить я в небо.
Ще годен відгукнуть когось
І розділити з ним неспокій,
Бо це усе, що зосталось
В моїм житті на схилі років.
…А час схиляє жовту віть
І промовля листочок кожен:
«Спіши, поете, доробить
Усе, що вмієш ти і можеш».
▲▲▲
Сьогодні мій день. Я чекав його довго
І важко ішов, аж вгиналась земля.
Сьогодні мені пахнуть квіти медово,
Душа – ніби скрипка в руці скрипаля.
Сьогодні мій день… День удач та бажання,
З криниці життя ще не випито все.
І слово привітне, і слово неждане
Мені рідну пісню на крилах несе.
Сьогодні мій день. День добра, і любові,
І ніжної музики в затінку тиш.
Твій погляд, кохана, і коси шовкові
Такі чарівні, як ніколи раніш.
Сьогодні зі мною вітається чемно
Берізка і небо – таке осяйне.
Сьогодні весна ніби та наречена,
Що вибрала з тисячі інших мене.
Хай завтра на очі накотить сльозина,
Із дерева втіхи залишиться пень
І знову під серцем загіркне полинно…
Та це не сьогодні… Сьогодні – мій день.
УКРАЇНСЬКИЙ РУШНИК
Нам треба вишити рушник,
Рушник любові та єднання.
Вплетімо пісню, а не крик
У це народне вишивання.
Нам треба вишити рушник,
Де кожна ниточка квітчаста,
Щоб кожен з нас до правди звик,
Повірив, що зустріне щастя.
Щоб розбрат вже навіки зник,
Загоїлись минулі рани —
Нехай простелиться рушник
На вулиці і на майдани.
Хай кожен ниточку вплете,
Не поспішаючи, поволі,
В це вишивання золоте,
Як в день новий своєї долі.
Український рушник —
З ним в дорогу рушай.
Український рушник —
Це найкраща з прикрас.
Український рушник,
Як вкраїнська душа, —
Хай вітає усіх,
Хай згуртовує нас.
▲▲▲
Та невже це відцвітають вишні?..
Ми так рідко тут були в саду.
Біля плоту саджанці колишні
Розрослися в довгому ряду.
У турботах якось непомітно
Пролетів, як птах, засівний час.
Скоро в шибку знов загляне літо,
Щоб до себе запросити нас.
Скоро трави, що на оболоні,
Голосом твоїм гукнуть мене,
Скоро, скоро ягоди червоні
Нам вишнева гілка простягне.
А за літом осінь – жінка пишна
Одягне намисто золоте…
Та не поспішаймо… Біла вишня
Ще сьогодні у саду цвіте.
ЗАБУЛОСЯ, ЗГАДАЛОСЯ…
(З іронічним усміхом)
За обрієм, за далями
Журавлики дитинства.
Забулося, згадалося,
Припало жовтим листом…
Потішилась весняночка
Й розтала у тумані…
Похожие книги
Нова книга майстра слова Вадима Крищенка – це підсумок багатьох років його творчості. У ній роздуми і пошуки істини, утіха і страждання, любов і гнів, розлунистий заклик і наспівний мотив, що барвисто вплелися у вінок поетичних рядків. Тут ви знайдете рядки відомих пісень, які полюбились нашим людям. Поет переконаний, що поезію слід читати вибірково, під настрій, в годину душевної розмови читача з автором.Шанувальників у поета дуже багато, особли
Современная жизнь людей неразрывно связана с поездками. И часто нам приходится сталкиваться с невероятными случаями на дороге. Со временем эти случаи обрастают новыми подробностями и историями. Вот такие истории и описываются в книге "Дорожные истории – обыкновенные и невероятные".
Что делать, если попадание в другой мир оказалось не таким, как стоило ожидать? Тебе забыли выделить талант, нет ни толп доступных девиц, ни даже особого богатства. И что самое неприятное, вскоре выясняешь что даже главный в этой истории не ты. Остаётся только молча смотреть на самодовольного героя, который получает всё о чём можно мечтать легко и просто. Изо дня в день видеть как он побеждает всех врагов левой пяткой, собирая свой гарем и находя