Не опускаючи очей… - страница 17
До зла не хилить голови.
Благослови усіх, Господь,
Хто не одяг підступну маску
І совість не міняв на ласку,
А душу – на гріховну плоть.
Благослови, Господь, усіх,
Хто був засмучений чи втішний,
І, може, в чомусь навіть грішний,
Але спокутував свій гріх.
Для свята правди й доброти
У цю затемнену годину
Й мою стражденну Україну
Благословенням освяти.
У дні засухи та мокви,
Щоб жар добра не загасити,
Господь, наважусь попросити, —
Мене також благослови.
ПІСНЯ МОГО СЕРЦЯ
Україна, Україна – пісня мого серця,
Що писалося сльозою – сміхом не зітреться.
Як свіча, для мене сяє первозданно й ново
Української молитви кожне віще слово.
АПОСТОЛИ ДОБРА
Прийдіть, апостоли добра,
І сядьте у державні крісла.
Ганьба нова й ганьба стара
На наші долі перевисла.
Усе не ті, усе чужі
Щосили пнуться у пророки —
Такі слизькі, як ті вужі,
Такі брехливі, як сороки.
Що їм держава та народ? —
Не зрозуміли ласку Божу.
Ніяк набить не можуть рот,
Ніяк накрастися не можуть.
Гендлюють, дурять, продають,
Торгують весело й охоче,
За усмішку сховавши лють,
За папірець сховавши очі.
Не те чекалося, не те,
Перевернулось перше й друге…
Усе достойне і святе
Узяв нечистий у прислуги.
Коли закінчиться ця гра?
І хто цю чорну гру зупинить?..
Прийдіть, апостоли добра,
Пришли їх, Боже, на Вкраїну.
НАЙГОЛОВНІШЕ
Як перейти з пітьми до світла? —
Гадаємо всі ми.
Найголовніше, щоб не звикла
Людська душа до тьми.
А нас лякає нечисть всяка
І казиться в злобі…
Найголовніше – це не плакать,
А вірити собі.
Не хоче брать дарунка волі
Німа душа раба.
Найголовніше, щоб поволі
Ця відійшла ганьба.
ХАЙ СВЯТИТЬСЯ ІМ’Я ТВОЄ
На просторах земних
В мене теж є родина,
Де родився і зріс,
Де радів, як маля…
Де б не був, де б не жив —
Я лиш твій, Україно.
Охрестили так Бог
Й предковічна земля.
Хай хтось легко міня
Батьківщину на вина,
На ситніший шматок,
На модніший костюм.
Розрива мені душу
Ця болюча провина,
Очі їсть, наче дим,
Цей невидимий глум.
Впасти в менторський тон
Не бажаю я знову,
А тривогу свою
Простелю на траву.
Відчувать рідний край,
Рідний дім, рідну мову —
З цим по світі ходжу,
Цим на світі живу.
В світі злих катастроф
Скрізь за душі йде битва,
За людські почуття,
За вселенські права…
Повторяю щораз
Я собі як молитву
Ще почуті від мами
Пророчі слова.
Хай святиться ім’я твоє,
Краю мій милий,
Там, де гори і доли
В переплетенні рік.
Хай Господь посилає нам
Мудрості й сили
І хранить Україну —
Нині, прісно й вовік!
ОТЧЕ НАШ
У час важкий нам треба йти до Бога, —
У цьому мудрість, хоч слова прості.
Чого до щастя не веде дорога
І рідний край наш знову на хресті?
Чого ми захлинулись у спокусі,
Чого ми утопились у брехні?
І день прийдешній в драному кожусі
Лякає нас у темному вікні?
Чого такі ми кволі та безликі,
Не можемо знайти в житті своє?
За тужним плачем і надривним криком
Ховаємо усе, що в душах є.
Високе небо і земля багата —
Лише збагни оце і серцем зваж…
Допоможи вкраїнцями нам стати —
Звертаємось до тебе, Отче наш.
МІЙ ДІМ
Заходь в мій дім,
Якщо втомивсь з дороги.
На лаву сядь
І відпочинь хоч трохи.
На підвіконні тут
Пучок сухої м’яти,
Щоб дух пахкий
Всіх зваблював до хати.
Заходь в мій дім
І підійди до столу —
Там груші стиглі
В мами із подолу.
Заходь в мій дім,
Побачиш там ікону
І все останнє
З Божого закону.
Заходь в мій дім,
Заходь в мою гостину,
Як брата рідного,
Тебе я тут зустріну.
Подам хлібець,
Чарки наллю по вінця,
Щоб ти відчув
Всю душу українця.
ДЕ ВИ, ЗВИТЯЖЦІ?
Туман зневір внизу і нагорі…
А мій народ, неначе мухи сонні.
Де ви, звитяжці, мужні бунтарі,
Похожие книги
Нова книга майстра слова Вадима Крищенка – це підсумок багатьох років його творчості. У ній роздуми і пошуки істини, утіха і страждання, любов і гнів, розлунистий заклик і наспівний мотив, що барвисто вплелися у вінок поетичних рядків. Тут ви знайдете рядки відомих пісень, які полюбились нашим людям. Поет переконаний, що поезію слід читати вибірково, під настрій, в годину душевної розмови читача з автором.Шанувальників у поета дуже багато, особли
Современная жизнь людей неразрывно связана с поездками. И часто нам приходится сталкиваться с невероятными случаями на дороге. Со временем эти случаи обрастают новыми подробностями и историями. Вот такие истории и описываются в книге "Дорожные истории – обыкновенные и невероятные".
Это вторая часть произведения "Филарет – Патриарх Московский", главный герой, которого, слишком приблизился к трону. А в царстве-государстве Российском столько проблем, что он стал опасаться за свою бесценную жизнь и задумываться, а стоит ли продолжать "выпячиваться". И страшно так, что хочется куда-нибудь сбежать или спрятаться.