Не опускаючи очей… - страница 3
На цьому світі ще живу.
Я ЩЕ ІДУ
Майбутнє – наче знаки запитання:
Не передбачить і не відгадать…
Та добре знаю – більше там страждання,
Аніж того, що зветься благодать.
В житті давно я відкусив солодке,
Лишилося лише запить гірким…
Присяду там, де тесана колодка,
І знову йду, де шлях курить, мов дим.
А скільки ще відміряно протопать? —
На цю розгадку я не трачу сил.
Мій день із запахом підсушеного кропу
У вікна густо заливає синь.
Я добре знаю – є кінець дороги,
І час заграє фінішну дуду.
Та поки ще мої ступають ноги,
Стискаю зуби і вперед іду.
БЛУКАЛЬЦІ
Усі ми блукальці на грішній землі,
В очах – загадкові дороги.
Шукаємо пристань в добрі і теплі,
І мрієм – хай вистачить змоги.
Усі ми блукальці – ідемо, ідем,
Не знаємо: криво чи точно…
А доля людська зі складних теорем
Секретів відкрити не хоче.
Усі ми блукальці – дорога крута,
А обрій все далі та далі.
І пристань не та… Шкода – знову не та,
І радості менш ніж печалі.
Ми звідали в світі багато оман
І мало похвал та овацій.
Ми знову в дорозі – крізь дощ і туман…
Ми власної долі блукальці.
СОКОЛИКИ
Душа в туманах корчиться,
Бо промінь сонця щез.
Злетіть під небо хочеться,
Так хочеться небес.
Безкрилими і кволими
Чи будем довго ми?
Ой, прилетіть, соколики
Із дужими крильми.
Вже досить слухать пугача —
Нікчемна пісня та…
Хай не сліпить нас куряча
Ляклива сліпота.
Ой, прилетіть, соколики,
До наших душ і хат,
Ой, прилетіть і виведіть
Хоробрих соколят.
ПІСНЯ ПРО УКРАЇНУ
Твій голос і для мене, і в мені,
Твоїх діянь ловлю я позивні.
Твоєї мови лагідні слова —
Як спраглому студениця жива.
Пече мене вогонь твоїх тривог,
Беру твій біль, щоб розділить на двох.
Я усміхом просвітлений твоїм —
В мені звучиш ти, як весняний грім.
Твою сльозу я виплачу в журі,
Твій день вплету у сяєво зорі,
Твій заповіт навіки збережу,
Не проміняю на любов чужу.
Твій голос, Україно, я беру,
Ним повнитись і в холод, і в жару,
Щоб з образом осяяним твоїм
Возводить правди і любові дім.
Україно моя, отчий зоряний краю,
Бо імення твоє з осяйного тепла.
Україно моя, я тебе обнімаю —
Хай любові вуста п’ють з твого джерела.
ПРИСКОРЕННЯ ЧАСУ
Ми живемо в епоху
Прискорення часу.
Ми живемо в епоху
Лихих катастроф.
В нас багато нещирих,
Надуманих гасел,
Але мало добра,
Що очищує кров.
Ми живемо в епоху,
Де меншає друзів,
Де панує жорстокий,
Сухий практицизм.
Ми кудись летимо
У шаленій напрузі.
Ми кудись летимо…
І боюся, що вниз.
ЗАКЛИК
Волає пам’ять до знемог:
– Вкраїнці, будьте разом!
У нас так мало перемог
І безліч злих поразок.
Чого отак? Причина де? —
Запитую у себе.
Ні, сонце правди ще зійде
На українське небо.
Розвіє наклепи чужі,
Поб’є душевні ґрати…
А ти і я – допоможім
Йому з пітьми устати!
МИ ВОСКРЕСНЕМО
Боже царство не куплять земні лихварі.
Сила – в правді, а не у торбині банкнот.
Тож виходьмо і ми на світанній зорі,
Щоби виполоть розбрату злісний осот.
На добрі лиш тримається праведний світ,
А все інше – холодні, порожні слова.
Хай в тумані не згубиться цей заповіт
І водою йорданською нас обмива.
Ми воскреснем, постанемо ще із ганьби,
І розвіється кривда ядуча, як дим.
Тільки серце нехай од печалі-злоби
І від сліз вікових – не стає кам’яним.
Ми відродимось – чую провіщенський знак,
Матір Божа його подає із небес.
І вже тихо втікає з душі переляк,
І видзвонюють дзвони, щоб дух наш воскрес.
ПОДЯКА ПІСНІ
Не йшов з фанфарами у ногу,
По власній стежці шкандибав,
Але у серці, слава Богу,
Не заглушив щемких октав.
Ой, на шляху траплялось різне —
Було трагічне і сумне…
Похожие книги
Нова книга майстра слова Вадима Крищенка – це підсумок багатьох років його творчості. У ній роздуми і пошуки істини, утіха і страждання, любов і гнів, розлунистий заклик і наспівний мотив, що барвисто вплелися у вінок поетичних рядків. Тут ви знайдете рядки відомих пісень, які полюбились нашим людям. Поет переконаний, що поезію слід читати вибірково, під настрій, в годину душевної розмови читача з автором.Шанувальників у поета дуже багато, особли
Современная жизнь людей неразрывно связана с поездками. И часто нам приходится сталкиваться с невероятными случаями на дороге. Со временем эти случаи обрастают новыми подробностями и историями. Вот такие истории и описываются в книге "Дорожные истории – обыкновенные и невероятные".
Что делать, если попадание в другой мир оказалось не таким, как стоило ожидать? Тебе забыли выделить талант, нет ни толп доступных девиц, ни даже особого богатства. И что самое неприятное, вскоре выясняешь что даже главный в этой истории не ты. Остаётся только молча смотреть на самодовольного героя, который получает всё о чём можно мечтать легко и просто. Изо дня в день видеть как он побеждает всех врагов левой пяткой, собирая свой гарем и находя