Не опускаючи очей… - страница 5
Бо вони – як чародійство пісні
Чи слова кохання під вербою…
В чому щастя? – відповіді різні.
А для мене – просто буть собою.
ВЕРТИКАЛЬ
Хтось на верхній вертикалі,
Хтось давно у яму вліз.
А все інше – то деталі,
Суміш сміху й тужних сліз.
Ми живем в епоху ринку:
Віски п’є високий чин,
А народ гризе шкуринку
І запить немає чим.
Возвелись гучні хороми:
Мармур, срібло і кришталь.
Хто і як? – усім відомо —
Зліз на верхню вертикаль.
Гляну глибше, гляну далі —
І сказати хочу вам:
Ці високі вертикалі
Піддаються теж на злам.
Словом втішитися хочу,
Та воно слабке, на жаль…
І сміється мені в очі
Незборима вертикаль.
БЕЗСОННА НІЧ
Безсонна ніч…
Тягуча тиша,
А за вікном – колючий сніг.
В очах минуле – яскравіше:
Що зміг зробити, що не зміг.
Я намагаюсь відшукати
У споминах мажорний звук.
Та все ж багато, ой, багато
Дісталося душевних мук.
Життя рельєфні колорити
Зашторила якась пітьма.
І серце хочеться відкрити.
Але кому? Таких нема.
Згадались болі і провини —
Гіркі, як грона горобин,
А може, сам у тому винен,
Що залишився сам-один?
Пече безсоння, наче рана:
Кому потрібен я – дивак?..
А може, забіліє ранок —
І здасться все уже не так.
▲▲▲
Сьогодні так, сьогодні так —
А завтра все інакше.
Та не ховайся в переляк,
Мій друже, мій козаче.
Хоча літа додолу гнуть
І тінь ляга на вічі.
Та зрозумій одвічну суть:
На світі ми не вічні.
Тож поки не відкрапав строк —
Твори добро для щастя.
Повір – що вимовив Пророк,
Й тобі за це воздасться.
Бо інше – видумки старі —
Упало й розкололось.
Лиш на любові і добрі
Життя зростає колос.
Живу як всі, – не краще і не гірше,
Стрічаю ранок й вечір у вікні,
Собі мережу на папері вірші —
А що, скажіте, треба ще мені?
Собі ходжу – не пізнають, не кличуть —
Не знаменитість в першому ряду.
А горду пиху на маснім обличчі
Або п’яницю – мовчки обійду.
Чого ще треба? – Щоб зростали діти,
Пішли у люди й стали теж людьми.
І щоб змогли руками обігріти,
Чого зігріти не зуміли ми.
Ну ось і все. І так – вовіки й прісно.
А все останнє – вигадка пуста.
Мені б одне – щоб склалась щира пісня
Та ще комусь би впала на вуста.
А МИ П’ЄМО
Бідуємо… Але п’ємо – аж темно,
Задуму відігнавши від чола…
Проклята чарка – це одвічна тема
Убогого вкраїнського села.
Все продається тут за оковиту…
Я оглянусь, задумаюсь на мить:
В моїм селі уже давно пропито,
Що можна «отоварить» і пропить.
Хоч хата вбога і хлівець поганий —
Та наливай в гранчак без зайвих слів…
Яка ганьба. Хіба ми з роду п’яниць?
Хіба ми з роду вічних гультяїв?
Ні, ми уміло сіяли й косили,
Колись найкращим був наш хлібний лан.
Та забирає думання і сили
Оцей підступний, цей хмільний дурман.
Пропити можна долю і родину,
Бо гірше ворогів зміїне зло…
Ти маєш щось робити, Україно,
Щоб врятувать своє хмільне село.
ХРЕБЕТ
Добре живеться людині,
В кого м’якенький хребет.
Так воно… Так і понині:
Судження це – не секрет.
Добре тому, хто зігнеться,
Скаже, що хочуть почуть,
Руку лизне і всміхнеться
Там, де дійшло до плачу.
Сипле: ви – світоч, ви – геній,
Хоч ті персони пусті…
Так – і монетки в кишені,
Так – і тепленько в житті.
Правда вже не на фасаді —
Десь, щоб не бачив ніхто…
Глянь – він уже на посаді
Із персональним авто.
Може, не ті маю гени,
Але скажу наперед —
Не розраховуй… Бо в мене
Закостенілий хребет.
БРЕХНЯ
Весь час обдурюють мене
І рідний люд, і рідна влада…
Згадалось судження одне:
Людська брехня – липка принада.
Ми потонули вже в брехні,
Згубивши гордість та чесноти,
Свої достоїнства земні
Змінявши на чужі банкноти.
Не можемо без неї жить —
Похожие книги
Нова книга майстра слова Вадима Крищенка – це підсумок багатьох років його творчості. У ній роздуми і пошуки істини, утіха і страждання, любов і гнів, розлунистий заклик і наспівний мотив, що барвисто вплелися у вінок поетичних рядків. Тут ви знайдете рядки відомих пісень, які полюбились нашим людям. Поет переконаний, що поезію слід читати вибірково, під настрій, в годину душевної розмови читача з автором.Шанувальників у поета дуже багато, особли
Современная жизнь людей неразрывно связана с поездками. И часто нам приходится сталкиваться с невероятными случаями на дороге. Со временем эти случаи обрастают новыми подробностями и историями. Вот такие истории и описываются в книге "Дорожные истории – обыкновенные и невероятные".
Роман «В некотором царстве… Сказки Агасфера» известной писательницы Светланы Замлеловой состоит из тринадцати историй-новелл, в своём концептуальном единстве отражающих русскую жизнь в исторической и духовной преемственности. Местом действия во всех главах является Москва как центр притяжения и средоточие русской жизни – здесь сходятся пути и судьбы, здесь формируется и эволюционирует душа народа, здесь творится история России. Роман написан прек