Не опускаючи очей… - страница 6
Їй підставляєм лоба й плечі,
Щоб полоскатись кожну мить
В брудній, брехливій колотнечі.
Розбивши гідності мости,
Утверджуємо суть безбожну:
Якщо збрехав для мене ти —
То я й тобі збрехати можу.
Збрехать, що плюнуть, – все одно…
Не треба задавать питання.
Брехню всяк сипле, як пшоно, —
Без остраху і покаяння.
Ой, думи рояться сумні
І позирають в очі строго…
Бо як в густій імлі брехні
Знайти до істини дорогу?
ЗЛОБА
В нас метушні, як в тих комах…
Де загубились лад і спокій?
Усі ми добрі на словах,
Насправді – ми такі жорстокі.
Ми злість ковтаєм, як вино,
Нас бісить справедливе слово.
І все, що Богом нам дано,
Чомусь втрачаєм поступово.
Шукаєм виправдань собі,
Рука гріховна хрест тримає…
Але неправді та злобі
Немає виправдань, немає.
Господь казав нам: полюби
І розділи хлібину чесну…
Коли ж ми зможем без злоби
Цю заповідь в душі понести?
Життя – суцільний лабіринт…
Де вихід, а де вхід?
І я блукаю не один
У нім багато літ.
І спотикаюся, і злюсь,
Спиняюсь там і тут…
Йду обережно, бо боюсь
В глухий потрапить кут.
ХВИЛИНА ВИПРОБУВАНЬ
Ось і прийшла випробувань хвилина,
Мене пита: «Ти мужній? Доведи!»
Усе життя неначе мить єдина,
Мов на чолі краплиночка води.
Збираю звідусіль і волю, і напругу —
Хай не покинуть в цей тривожний час.
Надії простягаю теплу руку:
«Допоможи… Щоб день мій не погас».
Не знаю, що мені готує завтра,
І видива в очах моїх летять…
Хоч, може, раз, але людині варто
Пройти по грані смерті і життя.
ТРИ ВІДПОВІДІ
Цікавість запитала в юнака:
– Твоя вершина… Де вона? Яка?
– Любов!
Тепер вона у зрілості пита:
– Що повнить змістом днини і літа?
– Праця!
Іде до старості, зове відповісти:
– А що цінуєш більше всього ти?
– Життя!
ЗА РОКОМ – РІК
За роком – рік,
За кроком – крок…
Я душу спік,
Сльозами змок.
Пізнав печаль
Я не одну…
Та долю все ж —
Не прокляну.
Бо основне:
Я був, я жив.
Не все забрав —
Щось залишив.
СПОВІДЬ
Щодня неначе починаюсь знову,
Хоч за собою не палю мости…
Нанизую на власне серце слово,
А за всі муки, Господи, прости.
Відродженим іду шукати правди,
Очищеним – відновлюю красу.
Я на сльозі людській не вчуся грати,
Чужу печаль на сміх не понесу.
Свої гріхи ношу завжди з собою
І не скажу: мені це не болить.
В юрбі суєтній був і я юрбою,
Пізнав і сором, і лякливу мить.
Пізнав усе: мене не раз ламали,
Під ноги клали балки перепон.
Та не згубилось віще слово мами:
«Синочку, совість – вищий наш закон».
Я прагнув мати цю єдину міру,
Для вчинків, що кумедні і сумні,
Святим отцям я навіть не повірю,
Коли мені сумління скаже «ні».
Стрімке життя міняє ідеали,
Стають нові вожді на п’єдестал.
Але земля, що кривдою топтали,
Для мене все ж найвищий ідеал.
Бо тут мої і осені, і весни,
Бо тут мої і зорі, і хрести.
Мій краю, я перед тобою чесний,
А за все інше – Господи, прости.
КОЛИ ВОСКРЕСНЕ УКРАЇНА
Молись, шануйся в ріднім слові —
І Бог тоді повірить нам.
А крики злісні, гонорові
Не треба пропускати в храм.
Та хоче наш сусід повчати —
Хто ми, і звідки, і чому…
Ми знаємо свої початки
І чуєм пращурів сурму.
Слова, пригладжені до лоску,
Із хитрих вуст летять у вись.
Наслухавшись попів московських,
Народе мій, не помились.
І не бери на душу сором,
Бо це не з наших сподівань.
Бач – по Мазепинських соборах
Москва собі збирає дань.
Пізнаймо істину єдину,
Де височінь і глибина:
Тоді воскресне Україна,
Як буде церква в нас одна!
БО ДЕНЬ ПРИЙДЕ
Крізь брехні, злості та зневіру —
Тобі, Вкраїно, йти вперед,
Переступивши дійсність сіру,
Що наставляє свій багнет.
Не тухне сяєво небесне,
Похожие книги
Нова книга майстра слова Вадима Крищенка – це підсумок багатьох років його творчості. У ній роздуми і пошуки істини, утіха і страждання, любов і гнів, розлунистий заклик і наспівний мотив, що барвисто вплелися у вінок поетичних рядків. Тут ви знайдете рядки відомих пісень, які полюбились нашим людям. Поет переконаний, що поезію слід читати вибірково, під настрій, в годину душевної розмови читача з автором.Шанувальників у поета дуже багато, особли
Современная жизнь людей неразрывно связана с поездками. И часто нам приходится сталкиваться с невероятными случаями на дороге. Со временем эти случаи обрастают новыми подробностями и историями. Вот такие истории и описываются в книге "Дорожные истории – обыкновенные и невероятные".
Что делать, если попадание в другой мир оказалось не таким, как стоило ожидать? Тебе забыли выделить талант, нет ни толп доступных девиц, ни даже особого богатства. И что самое неприятное, вскоре выясняешь что даже главный в этой истории не ты. Остаётся только молча смотреть на самодовольного героя, который получает всё о чём можно мечтать легко и просто. Изо дня в день видеть как он побеждает всех врагов левой пяткой, собирая свой гарем и находя