Не опускаючи очей… - страница 30
Не треба нам пустих ілюзій,
Зневіру треба побороть.
Гуртуймось, браття ясночолі,
І утверждаймо власну суть:
Ми українці – діти волі,
Ми є, були і маєм буть!
ЗАСПІВАЙ, ІВАНКУ
Івану Поповичу
Пахне диво смерекове
У Карпатськім краї.
Ви послухайте, братове,
Як гуцул співає.
Дві гори знялись навколо,
Як небесні дуги.
На одній озветься голос,
А луна – на другій.
Лине пісня-чарівниця —
Три струни у тиші.
Хай же браттям-українцям
Вона душу тішить.
Ой співай-співай, Іванку,
Щоб чулось у світі,
Бо ми вечором і ранком
Щирістю зігріті.
Заспівай, мій брате, знову,
Щоб жура не тисла.
Хай же буде нам медово,
Вороженькам – кисло!
В пісні тій – небесні гули,
Запах м’яти-рути.
Як виспівують гуцули —
То усюди чути.
РОДИННЕ ВОГНИЩЕ
Родинного вогнища щедре тепло
Не вкриє димами, не спалить крило.
В далекій, як небо, дорозі воно
Зорею причалу людині дано.
Розпалює вогнище те благодать —
Де батько, і мати, і діти сидять,
Де згода витає і чується сміх,
Щоб добрий вогонь розгоратися міг.
Родинного вогнища ласка жива
До серця притулить привітні слова.
І матінки голос, зігрітий теплом,
Збере нас усіх за родинним столом.
Родинного вогнища світло ясне
Додому із вирію кличе мене.
Зустріне, зігріє знов хата стара,
Яка празникує закони добра.
БАЖАННЯ
А земля навкруг нарядна —
Я не бачив ще таку…
Теракотова троянда
На зеленому шовку.
Небеса вгорі ласкаві,
Хоч до губ їх притуляй.
У золоченій оправі
Небо, люди і земля.
З далини десь скрипка грає,
Відзігорно виграє…
І душа моя не знає:
Це в мені, чи це моє.
І бажань – на три дороги,
І кохання – не мовчить…
Щоб збагнуть – прошу у Бога
Трохи років доточить.
МІСЬКИЙ МОТИВ
Мовчить потрісканий асфальт,
І постаті – неначе тіні…
Пустотно… Лиш протяжний альт
Інтимно грає в безгомінні.
Про що та музика сумна,
Яка на тиху сповідь схожа?
На двох поділена вина
Ніяк розкаятись не може.
І згадка, як сліпа сова,
Лиш бачить почуття строкаті…
Любові давньої слова
Вже розкотились по асфальті.
Так все життя щось невпопад —
Лише розлуки і утрати.
А за плечима листопад
Все хоче в листя заховати.
ЧОРНО-БІЛЕ ФОТО
Ми вдвох на чорно-білім фото:
Втекли десь кольори од нас.
Де голубінь, де позолота? —
Немає згублених прикрас.
Далекий день, забутий вечір —
Мов кадри раннього кіно…
В душі немає заперечень,
Хоч це було вже так давно.
Дивлюсь, шукаю, не знаходжу…
У вічність проростає мить.
Чекаю іскорку погожу,
Що зможе все це оживить.
Ні, вище нас земні закони…
Та вам відверто признаюсь:
Для згадки чорно-білі тони
Все ж довговічніші чомусь.
ВИГАДАЮ ДРУГА
…Вигадаю літо, щоб зігрітись ним,
Вигадаю друга – буде побратим.
Зішкребу із долі пригорщу жалю —
З вигаданим другом мовчки розділю.
Сяду біля нього, підведу чоло
І забуду лихо, що колись було.
Простелю рушник я сокровенних слів.
Вигадаю друга, що в житті не стрів.
▲▲▲
Уміння розуміти інших —
Цього навчились ми не всі.
В анкету пишемо красі,
Що поверхневе, що видніше.
А скільки ходить непомітних
Із діамантами в душі.
І шепчуть биті спориші:
«Ми теж вдягаємось у квіти».
О серце, серце, будь щирішим
І делікатнішим теж будь,
Побач не оболонку – суть
І не приймай поспішних рішень.
В чуже, в закрите, в таємниче
Ходім – з бажанням зрозуміть:
У бруньці розпізнати віть,
А в слові угадать обличчя…
ДО ГУЛЬБИЩ ТА УТІХИ…
До гульбищ та утіхи
Щоднини не приходь.
Печаль мудріша сміху —
Повідав нам Господь.
В печалі є задума,
В задумі святість є…
Не розтягнеш, як гуму,
Гріховне житіє.
А може, я колеса
Кручу – та не туди!
Як усмішка воскресне,
То вже нема біди.
Похожие книги
Нова книга майстра слова Вадима Крищенка – це підсумок багатьох років його творчості. У ній роздуми і пошуки істини, утіха і страждання, любов і гнів, розлунистий заклик і наспівний мотив, що барвисто вплелися у вінок поетичних рядків. Тут ви знайдете рядки відомих пісень, які полюбились нашим людям. Поет переконаний, що поезію слід читати вибірково, під настрій, в годину душевної розмови читача з автором.Шанувальників у поета дуже багато, особли
Современная жизнь людей неразрывно связана с поездками. И часто нам приходится сталкиваться с невероятными случаями на дороге. Со временем эти случаи обрастают новыми подробностями и историями. Вот такие истории и описываются в книге "Дорожные истории – обыкновенные и невероятные".
Алина Фадеева, с детства увлечённая английским языком и мечтой об иностранном парне, получает возможность отправиться через год на короткие курсы в США от своего университета. Предвкушение сбывающейся мечты подталкивает её на практику разговорного языка и знакомство через интернет-приложение, собравшее в себе бесконечное количество флиртующих мужчин с разных краёв света. Удача благоволит ей, и порядочный семьянин родом из Англии выделяется среди