Мільйон на трьох - страница 22

– Ти хочеш сказати, що вони помчать у частину? – Каратаєв засумнівався у твердженнях Гарника.

– Я впевнений у цьому. Офіцер відправить одного, а то й двох солдатів у частину. Але зрештою це не так суттєво. Нехай відправить у місто до найближчого телефону. Ти за скільки часу пробіжиш десять кілометрів?

– Думаю, хвилин за двадцять не впораюсь. – Каратаєв хоч і вчився на фізкультурному факультеті, але у своїх можливостях засумнівався.

– Ну от і чудово. А тепер давай рахуємо. Ми покладемо усю військову рать на землю і дозволимо їм піднятися лише після того як скриємося у лісі. Прокручуємо усі дії інкасаторів.

– Вони піднімаються і кидаються на пункт до чергового на переїзді. Там повинен бути телефон. – Лесик схоже уже повністю включився у справу.

– Абсолютно вірно. – погодився Гарник. – Вони піднімають слухавку, але телефон не працює. Далі, як ми уже говорили, офіцер приймає рішення відправити кур’єра з поганими новинами. Нехай офіцер, для прикладу, як ви кажете, відправляє солдата назад у місто до найближчого телефону. Солдат повідомляє про НП в частину та міліцію. Поки що до чого, оця вся біганина, роз’яснення займуть хвилин двадцять. Згода?

– Думаю, десь так. – погодився Каратаєв.

– Ще хвилин п’ять потрібно для того, щоб міліція і представники з частини прибули на місце події. Отож у нас буде фори не менше як 25 хвилин. Для того, щоб виїхати з лісу на автотрасу і там загубитися у потоці транспорту нам потрібно 5 хвилин. За двадцять хвилин ми встигнемо подолати добрячий шмат шляху. Далі звертаємо на розбиті сільські дороги і ними спокійно перетинаємо кордон з Тернопільською областю. Тобто тут у нас буде трішки більше часу. Плюс ще одна перевага. Якщо ми братимемо інкасаторів на залізничному переїзді і триматимемо своє авто у лісі, тоді взагалі ніхто не знатиме яким транспортом ми користуємось. Очевидно будуть прочісувати ліс, хоча нас там уже давно не буде.

– Тоді я все ж таки за те, щоб брати інкасаторів на залізничному переїзді. – як і очікувалося, Каратаєв першим прийняв рішення.

– Стоп. – у Лесика все ще виникли підозри. – А якщо в момент нападу по дорозі випадково проїжджатиме якийсь автомобіль. Будуть небажані свідки. Що тоді?

– Нічого страшного. – заспокоїв Гарник. – Це якраз той неідеальний варіант розвитку подій, про який я ще не встиг розповісти. Інтенсивність руху на цій дорозі невелика. Автомобілі там з’являються не частіше, ніж раз у двадцять хвилин, а то й раз у півгодини. Ми ж повинні справитися за дві-три хвилини. Велика ймовірність того, що нам пощастить і ми обійдемось без свідків. А можливо, що все ж таки будуть очевидці. Але ніякої біди у цьому не має, ми ж будемо працювати у масках. Втім, на всяк випадок, ми повинні бути готовими й до такого розвитку подій. По суті, що можуть зробити очевидці? Можуть поїхати у місто і повідомити про інцидент, або ж поїхати у частину і зробити те ж саме. І тільки всього. Тобто у нас буде менше часу для втечі. Але в будь-якому випадку, час затрачений на поїздку – це більше, ніж час, затрачений на телефонний дзвінок з банку у міліцію. Тому все ж таки вважаю, цей варіант прийнятнішим.

– В принципі я теж більше схиляюся до того, що інкасаторів потрібно брати на залізничному переїзді. – тепер вже погодився і Лесик. – З нападом на переїзді усе справді гарно придумано. Але треба ще опрацювати ряд деталей. Зокрема, турбує мене питання крадіжки автомобіля, здобуття зброї та потрібно уточнити наш шлях додому. Не впевнений, що ми зможемо автомобілем спокійно дістатися до Тернополя навіть за умови, якщо обставини ідеально складатимуться нам на руку. Півмільйона, це не трактор в колгоспі вкрасти. Думаю, план «Перехват» буде по любому введений відразу в кількох областях.