Мільйон на трьох - страница 24

По суті пропозиція Гарника була справедлива. Це його ідея. Це його план. Він тут у головній ролі. Тож цілком логічно, що саме Степан мав отримати більше за інших. І Вадим, і Петро все це прекрасно розуміли, але якось не хотілося отримувати менше, ніж дістанеться Гарнику. Особливо це не хотілося Лесику, адже у нього боргів по самі вуха. Віддасть усе те, що профукав на гральних автоматах, і залишиться йому все одно багато… Але не стільки, скільки б хотілося. Однак у Лесика аргументів для того, щоб заперечити Степанові не було. Петро і так відчував, що він у цій компанії лише для кворуму. Для здійснення пограбування потрібно не менше трьох чоловік. Двом це здійснити не під силу. Тому й Гарник вирішив залучити його до цієї справи.

Вадим теж особливих аргументів не знаходив, але, на відміну від Лесика, він вирішив все ж таки не мовчати:

– Думаю, це не зовсім справедливо. – Каратаєв глянув на Лесика, шукаючи у нього підтримки. – Це наша спільна справа і ми тут на рівних умовах. Тому і ділити потрібно порівну. Нас троє, значить кожен повинен отримати третину.

– Я погоджуюся з Вадимом. – Лесик першим підняти це питання не смів, але коли запротестував Каратаєв, то звісно ж його підтримав. – Вадим має рацію. Потрібно ділити усе порівну, тобто кожному по третині.

– Гаразд, я не жадібний. – Гарник якось підозріло дуже швидко вламався. Він вирішив не загострювати суперечки, але в свою чергу висунув свої вимоги. – Але якщо ділимо гроші порівну, тоді й усю роботу теж виконуємо порівну.

– Звичайно що так. – погодився Каратаєв. – По іншому й бути не може.

– От і чудово. – Степан переклав свою барсетку з лівої руки у праву. – Надіюсь, у вас не має заперечень, що поки що основну роботу виконую я.

– І що це ти виконуєш? – здивувався Вадим. – Ми ж іще нічого по суті не починали робити.

– Як це нічого? – злегка обурився Гарник. – Ви поки що і справді і палець об палець не вдарили. Але я… Я висунув ідею. Я підготував план пограбування, з яким ви уже погодилися. Чи розумова праця у вас не рахується?

– Та чого не рахується? – Каратаєв зрозумів, що був не правий.

– Ми надолужимо. – у суперечку вклинився Лесик. – Ти кажи що робити і ми все будемо виконувати.

– Оце вже інша справа. – гнів Гарника раптово розвіявся. – На порядку денному два питання – це зброя і автомобіль. Хочу щоб ви взяли активну участь у їх вирішенні. У кого які пропозиції, побажання?

– По автомобілю я уже говорив. – озвався Лесик. – Через крадіжку автівки можна провалити усю справу.

– Але нам по-любому потрібна машина. – наголосив Гарник.

– Я розумію. – не здавався Лесик і висловив свою пропозицію. – Можливо краще на базарі купити ходжений автомобіль. До речі, і автомат теж можна купити на чорному ринку.

– Степане, як не крути, а він тут правий. – Каратаєв кинув слівце на підтримку Петра.

– Можливо. – Гарник поки що не став заперечувати. – А гроші у вас є? За що ви збираєтеся купувати автомат і машину?

Лесик відразу ж принишк. А Каратаєв спробував відстоювати цю ідею:

– Так можна, наприклад, десь позичити. А потім провернемо усе діло і повернемо.

– Брати позику, розраховуючи на гроші, яких у нас іще немає – це несерйозна пропозиція. Такий підхід нікуди не годиться.

– А чого це не годиться? – не вгавав Каратаєв. – Ти що не впевнений в успіху справи.

– Впевнений. Я якраз то і впевнений. Але вважаю, що це нехороша прикмета – брати кредити під гроші, яких у нас ще немає.