Не опускаючи очей… - страница 24
Чи не гріх це важкий, не напасть?
Братнє слово мені не байдуже —
Хай у серці кубелечко в’є.
Та усе ж мені хочеться дуже,
Щоб стозвуко звучало й моє.
Рідне слово… Ні, вітер огуди
Не затулить нам злякано рот.
Ми без нього такі собі – люди,
А із ним – український народ.
ЧУЄШ, БАТЬКУ, ЧУЄШ
Чуєш, батьку, чуєш,
Де наш страх ночує,
Заховавши волю
У гнилу стодолу?
Чуєш, батьку, чуєш,
Як наш дух корчують,
Як від крику злого
Тихне наше слово?
Чуєш, батьку, чуєш,
Як Дніпро бушує?
Хвилі – наче в морі,
Щоб не буть в покорі.
Чуєш, батьку, чуєш,
Що нам Бог віщує?..
Не забудьмо, діти,
Батька заповіти.
Тарасе, будь порадником для нас,
Брехливі речі слухати доволі,
Бо вже настав той сокровенний час,
Коли ми маєм вибирати долі.
Тарасе-батьку, в наших лавах будь,
Почути хочем мудрої поради…
З’єднавши слів небачену могуть,
Ти освіти дорогу нам до правди.
ПРЕДКОВІЧНА ЗЕМЛЯ
Предковічна земля… Хустка синього неба,
Та верба, що у полі на вітрі зросла.
І здається – для мене нічого не треба,
Лиш краєчок твоєї любові й тепла.
Я твоєї долівки зелена билина,
Тут мені розквітать і зажовкнути теж.
Україно моя – моя матір єдина,
Ти в очах постаєш у загравах пожеж.
О, не раз в бій ішла ти за право на щастя
І тулилась до волі відвага твоя…
В серці віра живе, що нікому не вдасться
Перекреслить навік твоє горде ім’я.
Тут близьке мені все – до малої краплини:
І карпатські стежки, і поліські бори.
З діда-прадіда рідне… Моя Україно,
Мою долю на пробу любові бери.
ЩОБ РІДНЕ СЛОВО РОЗЦВІЛО
Я признаюсь: давно не співав
В колі друзів, де любиться пісня,
Щоб запахло покосами трав
Моє рідне русяве Полісся.
Я, здається, вже зовсім забув,
Як виводять протяжно і дзвінко,
Щоб на землю мою голубу
Осипалися неба краплинки;
Щоб дзюрчав у тій пісні ручай,
Як сопілка, озвалась вільшина
І червнево яснів молочай
У замрії очей, як в долині;
Щоб згадалось усе, що було,
Загадалось, що буде на потім,
Й рідне слово в душі розцвіло
На високій розлунистій ноті.
УКРАЇНСЬКА ПІСНЯ
Ніні Матвієнко
Співають дівчата —
Дзвінке триголосся…
Забуте запахло,
Прив’яле заквітло…
Там спомин і мрія
В єдине сплелося,
Зробилось від того
Душі моїй світло.
У голосі зринули
Сріберні птиці:
Озвалися сміхом,
Озвались журою…
І доля моя
Підійшла до криниці —
Криниці любові
З живою водою.
Лиш пісня… Лиш голос,
Як поле зелене,
Дрібне відійшло,
Залишилось значиме.
І дивиться
Небо вкраїнське на мене,
Як вічність, бездонними
Ясен-очима.
ДОНЬКА УКРАЇНИ
Раїсі Кириченко
Полтавська земля доньку славну родила,
Де мамина вишня в цвітінні садів.
І слухає вся українська родина
Її неповторний, схвильований спів.
У радості й горі – цей спів як молитва:
І серце зігріє, й осушить сльозу,
Бо в пісню народна душа перелита,
Веде нашу долю крізь тишу й грозу.
А в долі дорога, на жаль, не гладенька,
Та що те каміння, коли є політ…
Здається, співа лиш для нас Кириченко,
А голосом рідним відлунює світ.
Хода до очищення й правди – єдина.
Ні, нас не зіб’є вже лиха крутія.
Гордися, Вкраїно, втішайся, Вкраїно, —
Співає для тебе козачка твоя.
ПОКИ ТИ, УКРАЇНО, ЖИВЕШ
Не згоріла душа на багатті червоних пожеж,
В ній надія росте,
Як на полі отецькому жито.
І живу я, живу – поки ти, Україно, живеш.
І ніхто не уб’є —
Поки ти будеш, матінко, жити.
НАМ ТРЕБА
Магнати помінялись хутко:
Сорочку рвуть, цілують хрест.
А всі маєтки і рахунки
Сховали в павутинь словес…
Щоб душам пломінь передати,
Щоб оживить серця людей —
Ні, не потрібні нам магнати,
А нам потрібен Прометей.
БРЕХУНИ
Ну й розвелося брехунів:
Похожие книги
Нова книга майстра слова Вадима Крищенка – це підсумок багатьох років його творчості. У ній роздуми і пошуки істини, утіха і страждання, любов і гнів, розлунистий заклик і наспівний мотив, що барвисто вплелися у вінок поетичних рядків. Тут ви знайдете рядки відомих пісень, які полюбились нашим людям. Поет переконаний, що поезію слід читати вибірково, під настрій, в годину душевної розмови читача з автором.Шанувальників у поета дуже багато, особли
Современная жизнь людей неразрывно связана с поездками. И часто нам приходится сталкиваться с невероятными случаями на дороге. Со временем эти случаи обрастают новыми подробностями и историями. Вот такие истории и описываются в книге "Дорожные истории – обыкновенные и невероятные".
Алина Фадеева, с детства увлечённая английским языком и мечтой об иностранном парне, получает возможность отправиться через год на короткие курсы в США от своего университета. Предвкушение сбывающейся мечты подталкивает её на практику разговорного языка и знакомство через интернет-приложение, собравшее в себе бесконечное количество флиртующих мужчин с разных краёв света. Удача благоволит ей, и порядочный семьянин родом из Англии выделяется среди