Не опускаючи очей… - страница 25
Начальство бреше, бреше влада.
Рум’янець стиду відгорів.
І вже брехня – мов і не вада.
Ой, брехуни… Порода ця —
Бридка короста мого краю.
Ні, не шукайте в гаманцях
Ключі загублені до раю.
СПАСИ МЕНЕ, ПІСНЕ
Спаси мене, пісне, від зла і зневіри,
Мене відверни од чуттєвих проказ.
Тебе не притишать сучасні жовніри,
Тебе не заглушить вельможний указ.
Лякали тебе і свої, і чужинці
Нестерпною мукою чорних пожеж…
А ти знову сходиш рядками пшениці,
А ти знову ноту найвищу береш.
В душі твоїй, пісне, знайшов насолоду,
В глибинах твоїх я відгадку знайшов,
Як жить для Вкраїни, як жить для народу
Й на рідній землі засівати любов.
▲▲▲
Благословенним будь, народе мій великий,
Що поборов і кривду, і грозу.
Хоча й душа не відійшла від крику,
Хоч очі ще не витерли сльозу.
Яке б важке не чатувало горе —
Народе, віримо ми у твою могуть,
Що все осилиш, все ти перебореш,
Бо ми були, ми – є і маєм буть!
СКАЖУ ВІДВЕРТО
Не слід пишатись без потреби,
Та думка душу звеселя,
Що зверху – материнське небо,
А знизу – батьківська земля.
Скажу відверто, без загадок,
Своєму пращуру вклонюсь,
Що дав мені цю землю в спадок,
Що українцем я зовусь.
Я ЇХ ЗНАЮ
Скільки в тебе, Вкраїно, хитрих, злих ворогів
Серед тих, хто себе називає «синами»,
Хто навкруг засіває і неправду, і гнів…
Скільки ходить ще їх поміж нами?
Твої болі, матусю, зовсім їм не болять,
Твої радощі – серця не тішать.
Дуже просто для них про одне нам казать,
А вчинити, зробить – зовсім інше.
Не зачепить душі твоя пісня у них,
Їхня мова – прихована маска.
Їм лиш гроші подай для розваг та утіх —
Й зачини двері, вийди, будь ласка.
Ти сьогодні у злиднях, у нужді, як колись,
Моя нене-Вкраїно, мій краю.
Та сміються «синки»… Ти не віриш? —
Дивись!
Я їх бачив, я чув —
Я їх знаю!
НЕ БРЕШІТЬ
Не брешіть одне одному —
Гірша зла брехня стара,
Коли хочемо для дому
Хоч краплиночку добра.
Правда кривду не скосила,
А та кривда очі їсть.
Лише в правді наша сила,
У брехні одна лиш злість.
Не брешіть, не забрешіться,
Ви ж – державницькі мужі.
Бо зітруть лукаві лиця
Люди в скривдженій душі.
Хтось добрався до корита,
Хтось сотає срібну сіть…
Серце просить: не брешіте,
Свічку правди не вгасіть.
Не брешіть одне одному —
Гірша зла брехня стара,
Коли хочемо для дому
Хоч краплиночку добра.
І ЗНОВУ СУМНІВИ
І знову сумніви у серці,
І знову край мій у брехні.
Коли ж єднання добереться
До української рідні?
У нас усе не так, як треба,
Хоч Боже правило просте.
У дві руки гребуть під себе
Правителі усіх мастей.
А люд в тужливій паволоці, —
Нас гне нужда, як ту лозу,
І виджу в Кобзаревім оці
Я невдоволення сльозу.
Ой, час уже душі зігріться —
Я сам себе не раз питав:
Чому у нас, ув українців,
Дорога до мети крута?
ЧИ МИ НАРОД?
Чи ми народ, чи ми населення,
Чи, може, просто ми юрба?
Нап’ємось до чортів веселеньких —
Хай тішить сварка та гульба.
Своє клянемо, інше хвалимо,
Берем чужих в поводирі.
Вогнем диявольським знов палимо
Отецькі звичаї старі.
Ми звикли вже до деформації —
Поїв, поспав, по… – та й усе.
З душі вже стерли слово «нація»,
А з думки – хто її спасе?
Чи ми народ із геном мужності,
З корінням сили й доброти?
Чи ми народ? – спитати мусимо,
Спитати і відповісти.
Розмова під небом
МОЯ МОЛИТВА
Спокою і витримки
Дай мені, Боже, —
Серцем прийнять,
Що змінити не можу.
Мужності дай мені,
Боже, як сину,
Те помінять,
Що для мене під силу.
Мудрості дай,
Бо важливо це дуже —
Вміть відрізнити
І перше, і друге.
РОЗМОВА
Старого гуцула зустрів я колись,
Спитав навмання, так, для виду:
Похожие книги
Нова книга майстра слова Вадима Крищенка – це підсумок багатьох років його творчості. У ній роздуми і пошуки істини, утіха і страждання, любов і гнів, розлунистий заклик і наспівний мотив, що барвисто вплелися у вінок поетичних рядків. Тут ви знайдете рядки відомих пісень, які полюбились нашим людям. Поет переконаний, що поезію слід читати вибірково, під настрій, в годину душевної розмови читача з автором.Шанувальників у поета дуже багато, особли
Современная жизнь людей неразрывно связана с поездками. И часто нам приходится сталкиваться с невероятными случаями на дороге. Со временем эти случаи обрастают новыми подробностями и историями. Вот такие истории и описываются в книге "Дорожные истории – обыкновенные и невероятные".
Алина Фадеева, с детства увлечённая английским языком и мечтой об иностранном парне, получает возможность отправиться через год на короткие курсы в США от своего университета. Предвкушение сбывающейся мечты подталкивает её на практику разговорного языка и знакомство через интернет-приложение, собравшее в себе бесконечное количество флиртующих мужчин с разных краёв света. Удача благоволит ей, и порядочный семьянин родом из Англии выделяется среди