Не опускаючи очей… - страница 26
– І скільки на світі ви вже прожили,
Скажіте, признайтеся, діду?
Спинився старий, посміхнувся у вус:
– Ну що, я не буду вгинаться,
Признатись нікому про це не боюсь —
Прожив, як по правді, днів двадцять.
– Та що ви? Та вам недалеко до ста,
Навіщо звернули на жарти?
– Ні, тут арифметика зовсім проста —
Послухай, осмислити варто.
День перший, коли я із війська прийшов,
А другий – як стрінув Анничку.
Була в нас велика і вірна любов,
Як мовлять – одразу й навічно.
І третій, як хату свою збудував,
Про це пам’ятаю і нині.
Світилась красою і мисників, й лав,
І добрим лицем господині.
Четвертий – це сталось якраз восени, —
Коли народився синочок…
Якщо по порядку – було три сини
І троє смерічечок-дочок.
А потім женив роботящих синів —
Пішла голопуза малеча…
Отак набереться двадцяточок днів.
А інше усе – колотнеча.
Дідок підморгнув, собі далі пішов,
Кептарик натягши на плечі…
Я довго стояв, онімілий немов,
Не змігши нічим заперечить.
Розмову цю мудру в собі понесу,
Щоб знову вона нагадала:
На радість відведено мало часу.
Ой Боже, як мало, як мало…
▲▲▲
…А треба жити кожним днем,
Не відкладаючи на потім…
Що має буть – не обминем
В своїх стараннях і турботі.
Нам треба жити кожним днем,
Не ждать омріяної дати,
Горіть сьогоднішнім вогнем,
Бо «потім» може й не настати.
ХРЕСТ НА ДОРОЗІ
Видива дальні, наповнені вражень —
Хоч ти у силі, хоч у знемозі.
Щось неутішне для мене розкаже
Хрест на дорозі.
Скорбна душа придивитися хоче,
Втерти сльозу у нежданій тривозі.
Мов материнські заплакані очі —
Хрест на дорозі.
В рамочці чорній ховаються лиця,
Збіглись обставини – лихо стряслося…
Ти зупинись і в поклоні схилися —
Хрест на дорозі.
В отчому краї стрічав їх доволі,
Сіються, сіються, множаться досі.
Наче відлуння одвічного болю —
Хрест на дорозі.
СІЛЬСЬКА ЕПОХА
Ховають бабу в хутірці,
Зібралось – лише три сусідки.
У хаті вікна як мерці…
А хто сюди прийде і звідки?
Ніхто дверей не зачиня,
Лежать в траві опалі груші…
Кує зозуля навмання —
Немов рахує мертві душі.
Нема кому радіть, рости —
Лише одні печальні лиця.
І вже похилені хрести
Не можуть в цвинтар поміститься.
Згубився смерті переляк,
В хатах лишилося лиш трохи,
Не усвідомивши ніяк, —
Кінчається сільська епоха.
РОЗДУМ
Короткий літній відпочинок —
І знов на старт… Пішов? Іду.
Йду у вертеп розмов і вчинків,
Змішавши доброту й біду.
Межа пристойності зітреться,
М’які забудуться слова…
І знов колотиме під серцем,
І розболиться голова.
Знов будем гризтись між собою,
Все не збагнувши до пуття.
Та не піду я з поля бою,
Бо це сьогоднішнє життя.
Так суджено вже нашій долі
(Чи досвід предків ти забув?) —
Іти до істини святої
Через неправду і ганьбу.
РОЗДУМ У БЕЗСОННУ НІЧ
Старієм, друже мій, тупієм,
Вростаєм в клопоти пусті.
Вже давні помисли та мрії
Згубились десь у суєті.
Хотілось материк відкрити,
У чомусь ствердити себе.
Біля розбитого корита
Мій сум суху траву скубе.
Чи зледачіли, чи втомились,
Чи вже не вистача кебет?
Малює час брусочком мила
На склі життя сумний портрет.
На тім портреті – тільки зморшки
І кола літ біля очей…
Зібрались діти біля ложки,
А мед в ту ложку не тече.
Лиш осінь скиглить біля хати,
А руку простягни – зима.
Іще щось хочеться сказати,
Сказать, та голосу нема.
І все ж всміхнися, друже милий,
Не повторяй сумний мотив…
Чи ми цей час не зрозуміли?
Чи нас цей час не зрозумів?
▲▲▲
Згубились райдужні надії,
З вогню лишилася зола…
Усі ми наче лицедії
В комедії неправди й зла.
А наші хитрі ляльководи
Все набивають свій гаман…
Похожие книги
Нова книга майстра слова Вадима Крищенка – це підсумок багатьох років його творчості. У ній роздуми і пошуки істини, утіха і страждання, любов і гнів, розлунистий заклик і наспівний мотив, що барвисто вплелися у вінок поетичних рядків. Тут ви знайдете рядки відомих пісень, які полюбились нашим людям. Поет переконаний, що поезію слід читати вибірково, під настрій, в годину душевної розмови читача з автором.Шанувальників у поета дуже багато, особли
Современная жизнь людей неразрывно связана с поездками. И часто нам приходится сталкиваться с невероятными случаями на дороге. Со временем эти случаи обрастают новыми подробностями и историями. Вот такие истории и описываются в книге "Дорожные истории – обыкновенные и невероятные".
Алина Фадеева, с детства увлечённая английским языком и мечтой об иностранном парне, получает возможность отправиться через год на короткие курсы в США от своего университета. Предвкушение сбывающейся мечты подталкивает её на практику разговорного языка и знакомство через интернет-приложение, собравшее в себе бесконечное количество флиртующих мужчин с разных краёв света. Удача благоволит ей, и порядочный семьянин родом из Англии выделяется среди