Не опускаючи очей… - страница 27
На світлі зорі, чисті води
Ядучий опустивсь туман.
Злостивим цілям на догоду
Один на одного шипить.
…А як вже хочеться народу
По совісті, по правді жить.
РОЗДУМ ПІД НОВОРІЧЧЯ
Ви чуєте цей срібний передзвін?..
В календарі час нову дату пише.
Під гострим зором новорічних змін
Усе немовби краще і мудріше.
І ти неначе іншим став уже —
Чутливішим на гули планетарні:
Те кревним стало, що було чуже,
Суттєвим – що здавалося примарним.
Звільнившися від гриму, мов лузги,
На себе збоку пильно глянуть можна:
Стають твоїми не твої гріхи,
Стає гіркою необачність кожна.
Не легковаж – уже літа не ті!
А розберись: що взяти? що не взяти?
Купайся, слово наше, в доброті,
В живій воді із материнки-м’яти.
Жива водиця всохнуть не дає:
Зніма утому, в спеку – прохолодить.
На цій землі здається все твоє,
Бо ж вісь її через серця проходить.
І ти, вагання, у любов повір,
У квіт вогню, який цвіте і в січень,
Який цвіте зимі наперекір
В людських очах, на стежці вічних стрічень.
…Щедрує сніг під мовчазним вікном,
Стежину стелить молодому року.
Вростає мрія у земний огром,
Щоб стверджувать правдиве і високе.
▲▲▲
Хитаюся ліворуч і праворуч
В дискусії зневіри та надій,
Хитаюся, хитаюся… А поруч
Іде життя по лінії прямій.
Цей напрямок під ноги треба класти,
Щоб йти вперед… Не думати про те,
Якої форми і якої масті
Оця земля, що гречкою цвіте.
▲▲▲
Шукав гармонію в житті,
Гадав, що відшукать зумію…
І тільки кола на воді
Лишились од моєї мрії.
Шукав взаємної душі,
Яка розділить грім і тишу.
Та зникли теплі міражі,
І стало серцю холодніше.
Шукав, шукав – шукаю знов,
В трьох водах мочений і битий…
Якщо чогось не віднайшов —
Хоча б себе не загубити.
ПОРТРЕТ
У сквері художник, усівшись на ящик,
Малює портрети – мистецька рука.
А кожен замовник бажає буть кращим —
Така вже подоба, натура людська.
Й мені забажалось, забаглося дуже:
– Скажіте, де черга і я тут за ким?
Прохання до тебе, художнику-друже,
Розправ мої зморшки, змалюй молодим.
Змалюй чорний чуб, що без білого снігу,
І очі, щоб грала веселка у них.
У фарби вклади більше радості й сміху,
Які я, на жаль, загубити вже встиг.
Почувши прохання, словесні тиради,
Художник повів лиш краєчком брови:
– Я можу, як зволите, все змалювати,
Але то вже будете, пане, не ви.
Чуже, незнайоме, хоч гарне обличчя —
Для чого здалося, коли не твоє?..
Отямився я, мовив самокритично:
– Малюй, брате милий, таким вже як є.
ЖИТТЄВІ ВІХИ
(З почутого)
Ще тільки двадцять…
Все життя попереду,
В очах блищить веселий промінець.
Весняний день погнав дитинства череду,
А вечір пісню склав для двох сердець.
Приїхали до тридцяти… Ще весело —
Не хочеться те бачить, що здаля…
Життя вперед гребе завзято веслами.
На руки тату проситься маля.
А ось і сорок тихо в двері стукає:
Відкрий ті двері – зачинятись гріх.
Обрамлена і кольорами, й звуками
Пора здобутків та земних утіх.
Вже п’ять десятків – яблука обпечені,
Якісь кисліші начебто на смак.
В твого життя оптимістичне речення
Чомусь закралось слово це «однак».
Ой, шістдесят…
Пронеслося, промчалося…
Сльоза засліпить, серце запече…
З надіями вже треба нам прощатися
І втому літ покласти на плече.
Невже це сімдесят? Таки причапали.
І постає кривий питальний знак
Над втіхами, здобутками, печалями:
А далі що? А далі що і як?..
▲▲▲
Родитися, щоб вмерти,
Піти у забуття,
Сліди свої зітерти
На смітнику життя.
Родитися, щоб жити,
Здолать прогнози злі
І слід свій залишити
На паперті землі.
Ой, поняття єхидні —
Як знять з очей туман:
Де Божа необхідність?
Похожие книги
Нова книга майстра слова Вадима Крищенка – це підсумок багатьох років його творчості. У ній роздуми і пошуки істини, утіха і страждання, любов і гнів, розлунистий заклик і наспівний мотив, що барвисто вплелися у вінок поетичних рядків. Тут ви знайдете рядки відомих пісень, які полюбились нашим людям. Поет переконаний, що поезію слід читати вибірково, під настрій, в годину душевної розмови читача з автором.Шанувальників у поета дуже багато, особли
Современная жизнь людей неразрывно связана с поездками. И часто нам приходится сталкиваться с невероятными случаями на дороге. Со временем эти случаи обрастают новыми подробностями и историями. Вот такие истории и описываются в книге "Дорожные истории – обыкновенные и невероятные".
Алина Фадеева, с детства увлечённая английским языком и мечтой об иностранном парне, получает возможность отправиться через год на короткие курсы в США от своего университета. Предвкушение сбывающейся мечты подталкивает её на практику разговорного языка и знакомство через интернет-приложение, собравшее в себе бесконечное количество флиртующих мужчин с разных краёв света. Удача благоволит ей, и порядочный семьянин родом из Англии выделяется среди