Вірші з поду (збірник) - страница 6
Де коминар трудився й тістоміс;
В кіосках синіх – вернісажі марок.
Наопашки носив зелений плащ,
І над усе любив дороги піші:
В очах ряхтіли подобизни хащ,
там своє життя й свої афіші.
Ажурні брами – це вже не тини,
Не крик вола, не ніжний клекіт бузька.
СПОГАДИ ІНВАЛІДА НА ПРИЮТСЬКІЙ ВУЛИЦІ
Магнолії викинуть фіолетові серпики
Біля жовтого корпусу, де лікують істериків.
Божевілля в дендрарії.
Плачуть бджоли і люди.
Жовтокрилий метелик літати не буде…
Сушать крила на сонці старі пелікани,
Решітчасті вікна тхнуть гостро ліками.
Конец ознакомительного фрагмента.
Если вам понравилась книга, поддержите автора, купив полную версию по ссылке ниже.
Продолжить чтениеПохожие книги
«Вірші з поду» – це збірка раніше недрукованих поетичних текстів відомого українського поета, лауреата Шевченківської премії 2012 року Петра Мідянки.Автор із певних причин не включав їх до попередніх збірок.Багато віршів написані ще в студентські роки, крім тих, які, як «паровози», були вміщені в тогочасних закарпатських партійних газетах та молодіжних альманахах.Елегійна настроєвість викликана певними розчаруваннями в добу застою й відірваністю
Александр Скороходов приходит на новое место работы вместо убывшего по семейным обстоятельствам Дмитрия Беркутова. Сергей Мурашов, новый коллега Александра, принимает его прохладно, недружелюбно, так как ведёт какую-то свою игру, о которой никто не знает. Скороходов случайно узнает об этом и рассказывает Виолетте, жене Мурашова… Содержит нецензурную брань.
Писатель Сергей Баранов, после разлада в семье и ссоры в издательстве, приведшей к расторжению контракта, уезжает отдохнуть на природу. В арендованном домике он находит старые тетради, в которых черпает вдохновение для написания нового романа, а по возвращении в город ему предлагают стать флагманским писателем в издательстве одного из богатейших концернов. И вроде всё прекрасно: есть потрясающая идея для нового романа, есть выгодный контракт… Но