Мільйон на трьох - страница 15

Кинувши гроші на стіл, Степан попрямував до дверей. Вадим подався за ним.

– Ну що? – цікавився Каратаєв. – Я так бачу розмови не вийшло.

– Клієнт видався гордим. – заявив Гарник. – доведеться змінити тактику.

– І що ти плануєш робити?

– Зараз побачиш.

Хлопці вийшли на вулицю. За рогом будівлі на них чекав Лесик, який від нетерплячки переминався з ноги на ногу. Петро зустрів друзів запитанням:

– Ну що, пістолет забрали?

Поки Гарник над чимось міркував, паузою вирішив скористатися Каратаєв:

– Сєдаков не захотів говорити з Степаном. Можна сказати, навіть виставив його за двері.

Така тріскотня у виконанні Вадима, Гарника трішки роздратувала. Ще більше його нерви лоскотала крива скептична посмішка, яка з’явилася на побитих губах Лесика.

– Сєдаков не такий лох як наш Лесик. – сердито повідомив Степан і далі звернувся до винуватця усієї цієї катавасії. – Ти знаєш на якому автомобілі він їздить?

– Хто він? Сєдаков? – Лесик вирішив уточнити про кого йдеться.

– Ну, не папа римський. – огризнувся Гарник. – Так ти знаєш на якому кориті ця гнида повзає по Тернополю?

– У нього не корито. Він має круту «беху» зеленого кольору.

– Ходи глянеш біля «Трьох валетів» і покажеш його БМВ.

– Що ти задумав? – вибухнув Лесик. – Тільки не кажи що ти хочеш взятися за старе і вкрасти його машину?

– Покажи його «беху» і зараз усе побачиш. – Гарник уже поглядом сам шукав зелений БМВ.

Автомобіль Сєдакова хлопці знайшли неподалік від бару. Троє осіб, які тусуються біля легкової машини, відразу ж привертають надмірну увагу перехожих.

– Постійте на атасі. – попросив Гарник у своїх друзів лише задля того, аби вони не створювали ілюзію натовпу. – А я піду зроблю йому невеличкий сюрприз.

Лесик і Каратаєв залишилися осторонь на тротуарі. Гарник трохи покрутився біля машини Сєдакова і дочекавшись слушного моменту зайнявся переднім лівим колесом. Степан був спеціалістом в автомобільних справах. Для здійснення задуманого йому довго вовтузитись не довелося. Спочатку швидко і вправно відкрутив ковпачок, потім так же вправно трішки попустив золотник. Почувши, як тихенько шипить повітря, Степан повернувся до своїх друзів. Усю цю справу він виконав, хоч і швидко, але обережно, щоб не спрацювала сигналізація.

Колесо повільно почало спускати. Гарник не відкрутив повністю золотника, бо шипіння повітря могло б привернути увагу перехожих чи навіть того ж Сєдакова, якби він зараз вийшов з бару. А так, тихенько, але впевнено колесо присідало.

– Що ти задумав? – в один голос поцікавилися Лесик і Каратаєв.

– Зараз усе побачите.

Хвилин через десять колесо було повністю спущене. Гарник повернувся до автомобіля, дотягнув золотник, потім закрутив ковпачок і після цього із задоволенням витер руки.

– І що далі? – поцікавився Каратаєв, коли Степан знову повернувся до своїх друзів. – Ми ж не можемо читати твої думки?

– А це погано що ви не можете читати мої думки. – дорікнув Гарник. – Сєдаков вийде з бару і зараз усе побачите.

«Зараз» настало десь аж за дві години. Захмелілий Сєдаков, злегка похитуючись з боку на бік, вийшов з «Трьох валетів» коли вокзальний годинник давно уже почав відлік нової доби.

Гарник спеціально спустив переднє ліве колесо, щоб водій гарантовано помітив несправність. Сідаючи в авто, саме переднє ліве колесо найбільше кидається в вічі. Однак, Сєдаков напевно дуже гарно провів вечір, бо на стан коліс своєї автівки не звернув уваги. Не помітивши несправності, він сів за кермо, поцілив ключем у замок запалювання і запустив двигун. З притаманним для крутих людей шиком, Сєдаков рушив з місця, але, проїхавши кілька метрів, змушений був зупинитися.